Чим відрізняються еліти від звичайних людей? Окрім власне впливу, який є набутою характеристикою має бути щось стале, закопане у психології чи баченні світу. Еліти це ті, хто відрізняється особливою гнучкістю - в цьому їх, власне, і елітність. Вони краще усвідомлюють, коли треба бігти купувати долари, панікують через нові купюри по номерах підряд в банкоматі, відчуваючи близьку інфляцію, і це вони з покоління в покоління приймають правильне рішення щодо того, віддавати дитину в інститут шляхетних дівчат/пажеський корпус чи в корпус інженерів шляхів сполучення. Власне кажучи, в не дуже плюралістичних моделях управління вони виконують роль внутрішнього барометра - їхні рішення допомагають долати внутрішні протиріччя системи і централізації.
Врешті, мало хто надає великого значення, але усі великі політичні заколоти - в першу чергу заколоти групи еліт. Декабристи, перші народники чи есдеки, французькі Просвітники і інші любителі соціальних революцій є так само вихідцями з еліт, дворянами, чиновниками і офіцерами які осмислюють становище системи і вірять що вона йде до кризи. Частина еліт підбурює простих людей, загострюючи і підкреслюючи соціальні протиріччя - але важливо не це. В усіх ситуаціях еліти перші чують запах змін, які мають бути втілені, і часів які насуваються. Це і дає їм ставати елітами: вони увесь час вкладаються у ресурси, ліквідність яких зростає.
Британське суспільство свого часу одночасно втілило в собі і консерватизм, і раціоналізм як принципи. Британці вміли почути дух часу - вони винайшли речі, потім запозичені усім світом. Парламент і парламентаризм, ринкова економіка, багато загалом ідей які зробили Англію фаворитом світової політики. І британські еліти особливі - бо завжди вміли почути дим, поки вогонь ще лише планувався. Врешті, перший Інтернаціонал як світова комуністична організація створився і розташовувався у Лондоні - у той же час, ніяких масових британських комуністів не було. Британія стала центром світового комуністичного руху, при тому що власне англійська політсистема ніяких радикальних лівих не знала. Британські еліти виплекали абсолютно інший вид - лейбористів, і поки десь в Росії соціалісти кидали бомби в губернаторів, а група Нечаєва готувалася до політичних розправ над інакодумцями в русі, лондонські ліві виглядали аж надто плюшево. Бо еліти завчасно передбачили ідеї, якими буде дихати політика індустріальної ери - замість соціалістичного бунту вони змогли створити досить спроможну, навіть не червону, а радше рожеву політичну альтернативу.
Це і є функція еліт, яка дозволяє їм управляти. Чути гострі виклики і завчасно готуватися. Історії про те, як Ротшильди піднялися на торгівлі цінними паперами передбачаючи останні дні імперії Наполеона навіть не буду наводити - занадто хрестоматійно.
І ось наші еліти, які профукали майже усі виклики часу отримують відповідь за такі підходи. На внутрішньому ринку України пасуться в основному набагато конкурентніші іноземні компанії, країна яка у віданні цих еліт тане на очах, і демографічно, і економічно, і щоразу стрибає по нових граблях. І найголовніше, увесь час наші еліти - заручники інших - наші постійні кредитори і інвестори це РФ чи Сорос, але по факту наші еліти просто втрачають вплив на ситуацію. Чому? Бо втрачають консолідацію. Не можуть домовитися між собою, натравлюють одне на одних своїх покровителів з інших держав.
А могли би самі стати чиїмись покровителями, розчистити внутрішній ринок і політику від зовнішніх конкурентів. Але для цього треба мислити не двома кроками наперед, а десятьма. Підкорюватися стратегічним інтересам а не інстинктам. Політика, звісно, місцями дуже хижа річ, але вона є перш за все витвором культури - умінням комунікувати, сублімувати агресію і створювати ієрархії.