Зеленський в ідейному плані зараз зайшов у кризу сенсів. Він вже не новий президент - всі вже звиклися з його обличчям, манерою і типом мислення на посаді. Він вже не може вийти з пропозиціями про перенесення офісу Президента з Банкової в Укрдім, вже і фото з шаурмою не допомагають. Звернення на Новий рік у стилі "всі ж ми люди" говорить про брак хоч трохи відчутної ідеї, яка б йшла далі за просте бажання економічного добробуту.
Аби тримати лояльність виборця на тлі нашої економічної політики буде важко. Виборця зараз не обрадуєш вже ні пільгами, ні більшими економічними свободами - на них немає грошей. Тож, потрібен солодкий мед священної ідеї.
Їх в українській політиці нині кілька. Квазірадянська, ліберальна і націоналістична, і усі вони, звісно ж, належать політикам-конкурентам Зеленського. В ідейному плані він банкрут.
Що робити у цьому випадку? Як легалізуються серед громадян політичні режими які відчувають і брак економічних стимулів, і брак ідеологічної ідентичності? Хто відповість мені?
Мовчите? Я відповім. На цей випадок потрібен ворог. Боротьба з ворогом який загрожує народу завжди скріплює центральну владу. Якщо це вже зовсім авторитарні режими, то на поталу спецслужбам керівники держави віддають якихось представників влади - чиновників, однопартійців, троцкістів, агентів буржуазних контррозвідок у колгоспах. Мовляв, це вони вкрали народне щастя, висмоктали з корів молоко і гальмують будівництво Дніпрогесу.
У разі ж, якщо це система хоч трохи демократична, намагатися вішати будуть саме опонентів. Хто не дає українцям розвиватися, хто заважає рости по 40% в рік і літати в космос уже сьогодні? Звісно ж, корупція. Але зараз цей ворог вже має бути оформлений в конкретних особах. Інакше, ніяку владу не втримати. Сьогодні, до речі, затримали скандального екс-нардепа БПП Микитася. Але це фігура яка нікого не задовольнить. Масштаби українського культу корупції потребують більших жертв.
Весна прийде - саджати будемо, писав нам на бордах тоді ще політик-початківець Зеленський. Було це минулої зими. Я не знаю, яку весну вони мали на увазі, але досі нікого так і не посадили. Докази - річ вперта.
Справи проти Парубія, Пашинського просто розвалилися. Порошенка так і не вдається притягнути ні за один з озвучених йому епізодів, і більш того - в усіх він свідок. Усі справи так і залишилися в телеграмі Портнова. Знову ж таки, можна посадити по беспределу, але хто тоді дасть вам, солоденькі, кредит? Колишній посол Канади фактично був спікером країн G7 з теми судової реформи, і будьте певні, саме його висновкам на Заході повірять.
Ось тут Зеленський і потрапляє у вилку. Грошей на великі пільги громадянам немає, імідж нового обличчя в політиці ось-ось потухне, ставати націоналістом вже ніяк не годиться, і найголовніше - мобілізувати населення ворожістю до РФ після його заяв вже буде зовсім смішним шляхом. Відповідно, йому потрібна жертва з попередників, на яку повісять вину за відставання країни. І той, хто принесе йому цю жертву, стане першим хлопцем на селі.
Хто це може бути? Можливо навіть Арсен Аваков.
Але після таких політичних ігор говорити з Володимиром Олександровичем кредитори будуть зовсім по іншому. А поки, нехай готується до візиту Держсекретаря США Майка Помпео який зможе дати багато нових тем для роздумів что такое хорошо и что такое плохо.