Читання досить простих статей з етології колись дало мені доти незрозуміле бачення того, як вибудовують свої стосунки еліти.

Є макаки і є павіани, і у тих і у тих є свої колективи, домінанти і сильні особини в зграї. Так ось, у них різні моделі відносин і використання своєї агресії в колективі. Макаки - монархісти, один найсильніший займає найвищу соціальну роль і натравлює натовп виміщувати свою агресію на комусь, хто йому загрожує. Будь-які рівносильні йому особини знищуються натовпом. Це макаки, запам'ятатайте.

Є павіани. У них аристократія - група самців захоплює владу і разом об'єднавшись знищує усіх, хто з другого рівня хоче вискочити на перший і зрівнятися з аристократами. Ця група не свариться між собою не в останню чергу тому, що розуміє значення кожної особини в триманні натовпу в покорі.

Влада одного і влада кількох - вічна дилема світової політики, незалежно від того, взута вона в шати монархії і аристократії чи демократії і тоталітаризму. Стара як світ, бо походить ще з мавпячих часів людства. І от вона стоїть зараз перед нашою владою.

Біда в тому, що управляти одноосібно давно вже неможливо. Все одно доводиться будувати якусь велику корпорацію яка розпадеться на групи еліт щойно ослабне зовнішній тиск на неї з боку конкурентів. Приклад - Компартія КНР, де неомаоїсти нещодавно програли кулуарні ігри шанхайській братві. Влада групи осіб або навіть групи груп - невідворотна реальність.

Де стабілізувалися еліти там врешті було якесь відчутне процвітання, де королі били по владі дворян і духовенства, аби вона не дихала в спину, там все закінчувалося великою кров'ю і постійними трясками. Росія - найперший і найвідоміший нам приклад суспільства, де групова влада спайки бояр і духовенства ще на зорі модерну була знищена одноосібною і врешті політичні наслідки цього Росія змушена ковтати до сих пір.

І найжахливіше, що Україна і всі її президенти та вищі посадові особи досі правлять за "одноосібним" стилем. Вони втручаються в гру наскільки можливо, хочуть посадити і своїх гравців за стіл, але врешті доля завчасно виписала їм лише суддівську форму. І судитиме їх доля саме так, як вони судитимуть самі, а не як вони гратимуть. Наші судді думають що вони мають виграти. Аж ніяк ні, вони виграють лише коли відмовляться втручатися куди не слід заради збереження свого статусу.

Це - дилема для Зеленського зараз. Радники йому вже певне нарадили, як зберегти владу, що треба зібрати докупи медіа, силовиків, регіональні еліти - всіх поставити своїх. Але біда в тому, що ніякий "свій" генерал не відмовиться від маршальського жезла і після цього, спокійно зрадить свого вождя, як тільки побачить його низькі рейтинги перед наступними виборами. А можна просто не лізти не туди, робити лише те що визначила Конституція і навіть не переписувати її під себе, готуючись зустріти свій крах на виборах. Бо саме страх поразки часто і стає її причиною.

Тому, думай-те.

P.S. як сказав мій товариш, схоже, що нам ще далеко до павіанської аристократії.