Нещодавно Печерський суд визнав що Андрій Портнов якимось дивним чином усі останні 5 років був в Україні, а це фактично означає що він має право балотуватися в народні депутати України згодом. Бог з ним, такі дива телепортації для Печерських суддів не нові, бувало і гірше.
Питання в тому, хто прийняв таке дивне судове рішення щодо Портнова. Суддя Тетяна Волкова, яку дивним чином восени 2019 року відновили в статусі судді. Раніше вона була позбавлена цього статусу, за неправові вироки учасникам Майдану взимку 2013/14 року. Саме тоді, між іншим, замглави АП Портнов повноцінно рулив суддівським корпусом, за чутками ледве не серед ночі піднімаючи задля цього працівників Феміди.
Далеко не усі судді погоджувалися судити як треба, тому в автоматичну систему розподілу справ вносились такі параметри, аби вони одразу потрапляли на суддів, які були згодні винести обвинувальні вироки. І дивним чином, саме цього разу справа Портнова знову потрапила до судді, яка виносила в його інтересах вироки і раніше. Так, ми знаємо що суддя корумпована і знаємо що корумпований Портнов, але відкрите питання хто ж з керівництва судової системи вирішив їм так підіграти, знову втручаючись в автоматичну систему розподілу справ. Це вкотре натякає нам на ниточку яка існує між Коломойським, Портновим і Богданом, якого у нещодавніх зливах в стінах ДБР називали куратором судової системи. Інакше досить-таки важко пояснити, хто давав Портнову таку надприбуткову річ як ДБР у якості кишенькової іграшки.
Але і це не найгірше. Сьогодні ж таки у стінах парламенту відбулося засідання антикорупційного комітету, на якому заслуховували пояснення глави НАБУ Ситника за чиї гроші він відпочивав в мисливських угіддях. Дивним чином засідання було повністю закрите, однак не дивно, що воно сталося. Враховуючи контекст нещодавнього візиту Помпео, і аналогічну відставку Холодницького в цей же час, очевидно що гості зі США спитали, де результати діяльності наших антикорупціонерів. І звісно ж, нічого не отримали окрім незвязного мукання у відповідь.
І ось це і є дві пружини українського правосуддя, старі рєшали і молоді антикорупціонери. Перші вміють забагато, другі - не вміють нічого. На виході маємо що маємо.