Сьогоднішній брифінг очільників НАБУ і САП про піврічні результати роботи не сильно вразив результатами. Як завжди, робоча ідея для звіту правоохоронців і антикорупціонерів: писати про процес там, де всі очікують результат.
Вироки обвинувачення - єдина реальна цифра якою можна якось вимірювати результати роботи правоохоронців. Бо відкрити проваджень можна мільйони, довести до суду і не розвалитися - одиниці, а виграти в суді - взагалі нулі.
Я прекрасно пам'ятаю всю історію відмазок антикорупційної тусовки, чому вона така афігенно (не)дієва. Спершу муляв Шокін, потім відсутність власної прослушки, потім відсутність Антикорупційного суду, потім врешті брудне неприємне ДБР. Але завжди тусовка вимагала більше і більше повноважень, зокрема закон про незаконне збагачення, прийнятий Радою суто під неї. Щоправда, справи по цьому питанню розвалювали адвокати обвинувачених в суді, бо закон суперечив принципу презумпції невинуватості.
Тепер у антикортусовки з'явився новий екстра-інструмент, про який поки ніхто багато не говорить. Це АРМА - агентство з розшуку та менеджменту активів. Фактично воно потрібне для того аби шукати майно і активи здобуті нелегальним шляхом. І це дуже перевертає всю гру на користь тих таки чесних прокурорів і добрих слідчих які мали честь засісти в антикорупційній гавані.
Зазвичай розслідування мають починатися з факту злочину, а тут усе навпаки: ось майно, доводь його законне походження. Інакше арешт майна і за тридцять днів (так, Карл) продаж його за півціни тому хто дуже хоче купити. Як і усі прекрасні закони, які ставлять на меті загострення законності ця річ діятиме вибірково. Найголовніше, що законність походження майна і арешт залежатимуть не від доведеного факту корупційного злочину. В законі України про АРМУ так і написана підстава для арешту активів - справа про необґрунтованість походження. Тобто ми продовжуємо гасити полум'я корупції бензином додаткових повноважень, і сподіваємося, що право арештувати будь-які активи щиро допоможе нашим силовикам допомогти бізнесу уникнути тиску інших силовиків. Що ж, наївність нікуди не поділася. Але найзабавніше станеться, коли автори такої реформи все ж дочекаються днів її втілення - на другий день з ними почнуть розбиратися так само "по беспределу", як вони і планують віджимати майно. Бо цей інструмент без діла довго не залежиться, і до "особливих" повноважень АРМИ завжди прилипнуть руки з особливим інтересом.
В інституційному аналізі це називається інституційна пастка, коли ви інституційні неспроможності хибно вирішуєте розширенням повноважень інституцій. Я все ще вірю в ринкову економіку, тому мало сподіваюся на життєдайну силу нового ЧК, яке має нагодувати бідних хлібом, заарештованим на рахунках буржуїв.