Коли більшість з вас уявляють собі велич націй і держав, то це скоріше за усе думають про імперію як форму існування держави.
В першу чергу нас захоплюють кількісні показники імперій, висота храмів, тисячі гарматних стволів і найбільші кораблі. Хоча ці речі досить промовисті самі по собі, у нашого захоплення є причини. Усі ці атрибути - наслідок роботи складних логістичних систем, перехресних комунікацій, і взагалі тотальної ієрархічності комунікацій. Ми захоплюємося тим, що є продуктом колосальної взаємодії, і відверто сміємося часом з деяких націй, яким потрібні 4 людини, аби вкрутити одну лише лампочку.
Здебільшого Радянський союз досить успішно сидить в головах людей зовсім не через дешеву ковбасу. Людей шокувала ситуація, у якій вони з суспільства з атомним підводним флотом, військовими спецопераціями по різних Анголах і Афганістанах, БАМами і Дніпрогесами як грунтом культури спустилися, як їм здається, в другорядність. Таким людям здебільшого здається, що комунікація в СРСР, логістика, управління були витонченими. Вони, звісно ж, неправі. Але аби їх переконати в повній мірі, варто було би створити щось співставне за масштабами складності комунікацій. І, хоч якою б прекрасною не була свобода, люди не стануть її обирати поки вона буде синонімом відсталості. І так, тяга багатьох людей до авторитарних режимів у політиці, а особливо до авторитарної естетики потрібна їм для сублімації цієї любові до складних суспільств, з розвиненою логістикою і чіткими механізмами - марші есесівців їм нагадують злагодженість, механістичність, усе, що так притаманне імперії. Тому, друзі мої, демократія гине не від авторитарних методів, а від безладу і невміння узгоджувати інтереси. Тут ніякі лекції Фукуями не рятують.
Великі держави з'являються лише тоді, коли їх еліти вчаться узгоджувати інтереси в рамках однієї системи. Я би з задоволенням забив на Коломойського, Пінчука, Ахметова і Фірташа, якби їх особисті суперечки не тягнули на дно усіх нас. І звісно ж, якщо вони не домовляться, то рано чи пізно, Україна стане авторитарною, і з ними підуть по беспределу. Тому, друзі, або консенсус еліт і мас, або ж їх війна. Без переможців.