Мюнхенська безпекова конференція показала ряд важливих речей, які мало доходили до представників влади весь час. По-перше, як виявилося, Захід дійсно готовий прийняти навіть повну ахінею у вигляді плану врегулювання, якщо існує гіпотетичний акцент, що це консенсусний план. 12 пунктів це не лише позиція однієї РФ і її лобістів, це було би занадто просто. Цей підхід освятили троє українських експертів з дипломатичним минулим, і, вочевидь, він мав би місце в обговоренні, якби галас не зчинився.
Найбільшими лобістами таких поступок з української сторони залишається група впливу Дмитра Фірташа, і один з підписантів 12 кроків Філіпчук раніше був під обшуком боку СБУ. Це сталося в 2017 році, коли нардеп Артеменко близький до Фірташа передав генерал-лейтенанту США Флінну план про здачу Криму в оренду РФ, і Філіпчук був так само причетний. У кінці 2016 у Wall Street Journal опублікували текст ще і Віктора Пінчука, який стверджував про потребу відмовитися від питання Криму на певний час для України. Посилення Фірташа і Пінчука в новій українській владі, на жаль, коштує тим, що дипломатичні інтереси України будуть відстоюватися саме з їхньою редакцією.
Документи типу "12 кроків" лягають в канву вакууму який існує щодо українського питання на Заході. Влада не виробила анітрохи послідовну позицію, яку можна було би втілювати повноцінно або одній стороні, або обом сторонам конфлікту. Усі плани влади з врегулювання - розлогі побажання щодо миру, розраховані здебільшого на внутрішньоукраїнське споживання. І хоча вони виглядають як повномасштабні поступки РФ, Росія крутить пальцем біля скроні і весь час відсилає до прямих переговорів з бойовиками. Так, зокрема, сталося і зі словами Зеленського про можливість спільного патрулювання кордону з бойовиками ОРДЛО, у відповідь на які Пєсков сьогодні відправив з усіх питань звертатися до керівництва сепаратистів. Тобто в реальності навіть попри постійні дипломатичні приниження Зеленського, ніякого повноцінного плану немає, речі про які він каже не погоджені з Росією анітрохи, це усе самодіяльність яка нібито мусить РФ відступити від трактування Мінських угод, яке вони приймають як єдино вірне. Рівно як і озвучені Єрмаком вибори восени за українським законодавством - нереальний сценарій повністю, бо РФ на таке не погоджується.
Тобто рано чи пізно все-таки або доведеться повертатися до риторики влади 2017-2019 років, коли ніякого діалогу з РФ не велося, або остаточно принижуватися і вести переговори напряму з бойовиками заради повернення Донбасу. Обидва варіанти загрожують Зеленському втратою влади. Сподіваюся, в Офісі розуміють, що саме обидва, а не лише перший.