Люди Єрмака і Дубінського формують списки СН на місцеві вибори по Києву і області за принципом 50/50 між собою. Тобто ніякі єврооптимісти з оточення Зеленського не зможуть видавити злих коломойчат у довгостроковому плані, бо ніхто би тоді не дав "фронді" формувати списки на місцеві вибори.
Сьогоднішня інформація, яку розповсюдили НВ, про можливе призначення Сергія Тігіпка прем'єром замість Гончарука є нічим іншим як тестуванням меседжу. Вимірюють шкалу схвалення/обурення і особливості реагування на тематику різних соціальних груп. Окремо варто підкреслити, що Тігіпко це не обов'язковий варіант, і такі самі чутки дуже густо ходять на тему можливого призначення в прем'єри Хорошковського. Це, між іншим, так само не чужа Дмитрові Фірташу людина, і це він навіть виходив на сцену Вечірнього кварталу один раз, коли програма була на Інтері. Вже у 2012 році Квартал пішов на "1+1", однак стосунки з Хорошковським навряд чи стали поганими. Адже повернувся опальний олігарх (до речі, ще і генерал армії, єдиний в Україні з таким званням екс-очільник СБУ) в Україну саме після обрання Зеленського, і Богдан навіть публічно визнавав, що Хорошковський консультує митницю (конкретно - Нефьодова).
Дивним чином сталося, що владна команда навколо Зеленського нині складається в першу чергу з людей, які були його бізнес-партнерами задовго до походу в політику. Це і Союз-виктан, який належав Хорошковському і був спонсором "Кварталу" ще у часи коли про політичну діяльність Зеленського не могло бути і мови, і ІВК з своїм "1+1". І врешті ті-таки Богдан і Єрмак, люди з саме цього кола - представники давніх бізнес-партнерів Зеленського. І саме Офіс Президента лишається в нашій системі відносин стратегічною точкою впливу, попри суперечність і Конституції, і офіційній формі правління.
Але справа зовсім не в людях. Справа в тому, що з 2010-х років Росія добре змінила стратегію впливу на українські еліти. Тоді вона досить майстерно стимулювала одноосібне правління Януковича і фактично віджим активів у олігархів, в тому числі Ахметова і Фірташа, які були змушені поступатися тим же людям з холдингу Курченка, близького до Фьодорича. І власне, інтеграція в Митний союз і орбіту кредитної залежності від РФ давали б Януковичу можливості для віджиму усіх активів і перетворення на єдиного контролера потоків. Невдовзі після Майдану Росія видала прекрасну модель пояснення подій: олігархи змовилися скинули президента. Бо олігархат в тих умовах все-таки був теоретично лояльним умовній демократії (навіть доцільніше сказати, поліархії), адже інакше існував ризик переділу активів.
Тепер же РФ буде діяти навпаки. Олігархи стали проксі російського впливу, і саме через них будуть реалізовані російські інтереси в Україні. Так, в першу чергу мова про Фірташа-Хорошковського і Коломойського. Бо обидві ці групи зараз знаходяться в прямому конфлікті з західним вектором. Одні через нафтогазові інтереси РФ в регіоні, інші ж - через арештовані активи в західних юрисдикціях.
Зеленський може робити вигляд, що у нього є вибір. Але що далі, то менший у нього простір для маневру. Рейтинги падатимуть, кредитори будуть все жорсткіші. А олігархи очевидно робитимуть усе, щоб політична надбудова Зеленського не суперечила їх інтересам. І так, пройшовши через цей коридор чужих інтересів, Зеленський і втратить владу. Якщо пощастить, то в законний спосіб.