Останні роки т. зв. Західний світ себе дуже розбалансував.

Реально, що ніякого колективного Заходу який нібито бореться за втягнення України в орбіту свого впливу ніколи не існувало. Це все обмежені фантазії східних європейських народів про те, що за їх душі борються Європа і Азія. В реальності є лише Захід, який колись захопив виробничу і фінансову гегемонію, а ніякі Сороси насправді не роблять великої погоди. Інтеграція Сходу в Західний світ річ для Заходу не стратегічна.

Бо міфи про те як товстоморді вовки на Уолл-Стрітт живуть лише за рахунок визиску диких країн Третього світу потрібні набагато більше цим країнам, аби хоч чимось пояснювати відсталість.

І тому Росія тут не знаходитиме ніякого належного опору від "світового соросятника" який вигадала спершу сама вона в негативному контексті, а потім її опоненти оспівали у якості якоїсь великої стратегічної сили.

На Захід не можна покладатися, бо його великі щупальця насправді не пронизують нашу політичну систему на відміну від рученят друзів Росії. Я не так давно бачив інтерв'ю Зенона Позняка, засновника Білоруського народного фронту, де він висловився про ЄС так, що в 1990-х це була необхідна політична альтернатива інтеграції новий СРСР. І не більше. Тобто власне самого бажання Заходу у інтегруванні не лежало в основі потягу багатьох пострадянських країн до зближення.

Тому, гайз, ніколи не сподівайтеся на морських котиків країн НАТО, які мають висадитися під Маріуполем. Так, Захід це актуальний для країни політичний курс. Але ніхто там не буде діяти методами РФ, аби власне РФ тут побороти і виграти війну за український плацдарм.

Надія лише на себе.