З легкої руки глави Офісу Єрмака, Україна вв'язалася в ситуацію з врегулюванням конфлікту на Донбасі зовсім не з приємних позицій Мінських домовленостей в редакції 2016 року. І сьогодні має відбутися "засідання скайпом" цієї дивної консультативної ради за участі представників України і ЛДНР яку мабуть лише гвалт в соцмережах не дав продати зеленим виборцям у якості геополітичної перемоги.

Можна довго сперечатися, навіщо було підписувати Мінськ-2, однак врешті після 2016 року було виграно час для зміни статусу кво. І вже врегулювання конфлікту в 2018-19 роках бачилося зовсім не в тій парадигмі, яку нині просуває команда Зеленського. Однозначно підтримане західними партнерами було питання введення миротворчого контингенту, що з повноважних осіб особисто просував Курт Волкер. І як не дивно, але навіть депутати ОПЗЖ підтримали це рішення після зустрічі з Волкером. Аж раптом, після виборів і зміни влади Зеленський почав говорити речі, які повертали Україну в дискурс врегулювання конфлікту з якого вона дивом вийшла - трактування Мінська в російській редакції - вибори і потім кордон.

Тобто РФ якимось чином внаслідок виборів в Україні перейшла на більш вигідні для себе переговорні позиції ніж за півроку до них, що виглядає досить підозріло. Поки єдина версія яка може пояснити такі дипломатичні повороти команди Зеленського і особливо Офісу президента якось окрім державної зради це банальне бажання Єрмака принести в зубах Зеленському якесь історичне досягнення ("повернення Донбасу"). Хоча це не до кінця зрозуміла потреба, адже Зеленський нібито не збирається висуватися на другий строк, тож йому такі персональні Томоси і безвізи нібито ні до чого. У той же час, дедалі бліднішає ідея про те, що Зеленський такими діями насправді лише імітує зближення з РФ, аби не було різкого розвороту від його риторики виборчої кампанії 2019 року. Ідеї виборчої кампанії здається знаходяться вже настільки далеко, що робити дурощі з огляду на них вже не виглядає хорошим поясненням.

Велика проблема нині в тому, що Офіс президента виконує невластиві функції, в тому числі перебираючи зовнішньополітичну функцію у МЗС. Це робить українську систему прийняття рішень у зовнішній політиці дуже вразливою перед кулуарністю і залежною від скороминучих політичних інтересів діячів з Банкової. Врешті, кейс з спробами "порішати за компромат" на Байдена з Єрмаком руками Джуліані в його оточення виявився саме таким провалом, кулуарним і заснованим на скороминучих політичних інтересах посадових осіб. В обхід офіційної дипломатії адвокат Трампа Рудольф Джуліані не без участі людей українських олігархів - Фірташа та Коломойського намагався отримати потрібне рішення про відкриття справи проти Байдена в Україні та звинувачень у корупції на його адресу. Звісно ж, це усе завершилося в США чималим скандалом, бо тривогу забив той самий бюрократичний апарат з військових та дипломатів, говорячи про кулуарність дій Джуліані. В Україні ж аналогічне "вирішення" питань в інтересах оточення президента на жаль не викликало жодної реакції МЗС чи інших установ. Тому перетягування ковдри Офісом у МЗС це проблема стратегічна, і найголовніше, що Росія яка діє руками спецслужб зовсім не гребуватиме ним скористатися.

Тому, що підкладати коханок в погонах і свої гроші нашим можновладцям РФ дуже навіть уміє, і Мінськ може стати згодом саме наслідком таких активних дій російської сторони. А найголовніше, що у цій історії ніхто крім нас не має можливості стерегти свій суверенітет. Це закликає нас до особливої уважності до усього, що підписується в рамках Мінського процесу і до чималої прискіпливості до кожного нового етапу "врегулювання".