Сьогоднішній брифінг Єрмака який мав хоч трохи бути присвячений витівкам його брата чомусь переважно був присвячений Мінському процесу і не досить вдалій для вигороджування брата темі Консультативної ради з представниками ЛДНР.
У той же момент, сама логіка Консультативної ради мала за його словами відводити від ідеї єдиного представництва окупованими територіями діячів сепаратистських органів. У Консультативній раді мали би бути "представники громадянського суспільства" з обох сторін. Нібито це не їх квазідержавні органи, але чомусь ніяких громадських організацій у ЛДНР крім сепаратистських назвати якось не вдається.
Події з створенням Консультативної ради і взагалі напрямку "швидкого врегулювання" питання Донбасу з боку РФ мають чітке заздалегідь скроєне лекало. Зміна куратора українського питання в РФ з Суркова на Козака тут дуже показова. Бо відбулася вона практично паралельно старту "молдавського" сценарію для конфлікту на Донбасі. Справа у тому, що як мінімум з 2003 року саме зусиллями і концепціями того ж Козака РФ цілеспрямовано вдавлюють Придністров'я в склад Молдови і цього досі таки не сталося. Але російський план "реінтеграції" досить близький моделі яка втілюється нині Єрмаком.
По-перше, мова про деескалацію конфлікту, а отже і зміну статусу кво у військовому плані. Розведення сил врешті призведе до того, що усі укріплення і карти вогню, розташування підрозділів доведеться створювати з нуля, якщо переговори зайдуть у глухий кут. По-друге, відбувається якась напівгібридна політика держави щодо документів сепаратистського анклаву - приміром визнання автономерів, свідоцтв про народження, власність на майно тощо, попри невизнання держави яка їх видає. І врешті наш улюблений "діалог" з тією стороною, яка може бути представлена ким завгодно. Але подумайте на секундочку, яка різниця, хто офіційно виголосить державі свої вимоги до неї з боку громадськості ЛДНР якщо вони все одно будуть нести позицію опонентів під яку будуть коректуватися державні стратегії.
В 2003 році РФ натиснула на президента Молдови Вороніна і він вже був готовий підписувати т.зв. "меморандум Козака", загалом це концентрована модель того, що і РФ вимагає у нас в обмін на деескалацію і Донбас. І там червоною ниточкою проходить головна ідея усього документу: Молдова йде до фактичної федералізації і Придністров'я матиме право на (увага) блокування законів Центру, які не подобаються. Тобто регіон фактично наділяється повноваженнями Конституційного суду, і що найголовніше: це буде стосуватися і законів з галузі зовнішньої політики, безпеки та оборони.
Тобто регіон фактично заблокує євроінтеграцію і будь які дипломатичні зрушення у західний бік саме на рівні законодавства. Ця норма є просто унікальною, оскільки почасти безпеки і дипломатії не існує в жодній іншій федерації Світу. Рівно таке саме блокування інтеграції України на Захід хоче провести і РФ. Ну а Єрмак, що Єрмак. Говорить що ми так просто спілкуємося з громадськістю)
У 2003 році президент Молдови Воронін в останній момент не став підписувати цей документ, нібито під тиском Заходу. Мовляв в останній момент йому подзвонили зі США і відсахнули від цієї ідеї. Це був 2003.
Біда в тому, що зараз у США немає тих, хто міг би подзвонити і відсахнути Зеленського чи Єрмака від підписання таких речей. Всі зайняті внутрішніми питаннями. А зелена ручка потроху тягнеться до російського паперу...