В кінцевому підсумку розгляд т.зв. "антиколомойського" закону в парламенті наштовхнувся на неабиякі перепони у вигляді 16 тисяч правок. І вчора ввечері стало відомо, що Рада буде розглядати його аж після Великодня і внесення поправок до регламенту. Чому генії державного управління з Слуги народу і співробітники Банкової не попередили цей сценарій завчасними змінами до регламенту залишається лише здогадуватися.

Насправді ж, команда Зе втратила чимало часу, намагаючись сторгуватися з групою Коломойського і МВФ одночасно, шукаючи все одно якусь дивну середину, незважаючи на те що її в цьому питанні немає: обидві сторони конфлікту прямим текстом казали про це. Цей час спокійно міг би бути витрачений на вибір конкретної позиції і боротьбу з протилежною стороною, однак до останнього планувалося пройти між краплями. Але тепер Зеленський мусить нарешті підійти до рішення про розрив з Коломойським, яке він усіляко відкладав до останнього.

Це рішення могло би бути абсолютно безболісним і навіть стимулюючим певну ейфорію на початку осені: тоді би ніхто не зміг перекричати Зеленського, який був на піку підтримки. Але він мав достатньо часу, і схоже не до кінця усвідомлював, що колись таки уникати конкретного рішення стане неможливим.

У цьому бою за власну суб'єктність Зеленский врешті може опиратися лише на своїх людей зі студії Квартал-95, дуже слабких у кадровому плані. Однак сьогоднішній день з затриманням генерала СБУ Шайтанова (заснований, зауважимо, на даних і матеріалах які були зібрані давно і тепер вийняті з рукава у важливий момент) став першим більш менш внятним досягненням очільника СБУ Баканова з безпосереднього оточення Зеленського. І контроль над правоохоронцями - єдина велика перевага, яка реально є у Зеленського над Коломойським. При цьому, досі Зеленський не зробив нічого, аби вчасно "підвісити" на карні справи у органах заколотників групи Коломойського, в першу чергу мова про Дубінського і Портнова, які виступають його основними політичними агентами впливу. Тепер же ці рішення цілком вірогідно будуть прийняті, але у режимі гарячки і існуватиме ризик провалу цього сценарію.

У той же час, існує грунт для стратегічного зближення Авакова з Зеленським. Щонайменше на грунті війни з групою Коломойського і витискання Портнова з правоохоронних органів Арсен Борисович для Банкової виявляється незамінним кадром. І Венедиктова у цьому плані цілком може бути медіаною між Банковою і МВС.

Врешті, Зеленський лише тепер знаходиться у грі за вхід у лігу великих гравців. Він рухається не по колії, а змушений обирати варіанти на розвилці. Якщо в нього достатньо характеру і бажання, він принесе в жертву Коломойського, не дивлячись на загрози війни компроматів. Він може відмовитися від різкого рішення по Коломойському і далі плисти за течією, однак щодалі, тим менше у нього буде сил аби грести власноруч.