Випад Разумкова у бік закону про державну мову - факт, який говорить значно більше про внутрішньопартійну динаміку правлячої партії "Слуга народу", ніж про мовну політику влади.

Увесь тонкий політичний консенсус у 50-70% підтримки Зелених створювався саме на уникненні таких питань. Але партія медійно стала напрочуд анекдотичною, ризики розколу і краху політсили збільшилися, досвіду, ясності і нових стратегій які би нівелювали ці проблеми не додалося.

Разумков лишається єдиним політиком Слуги який дійсно не викликає анекдотичного сміху. І схоже, що такими заявами він готує собі вхід на південно-східне електоральне середовище.

Ситуація з висуванням кандидатів від СН на місцеві вибори ще раз показує реальну ентропію: одночасно навколо крісла мера під музику хочуть побігати і Тищенко, і Качура, і Дубінський, і навіть Андрій Богдан. Банкова може винести рішення про підтримку лише одного, але інтереси інших теж нікуди не зникають і тріщина стає лише глибшою.