Єрмак, Аваков, інші досить незвичайні люди (типу того ж генерала МВС Василя Пацкана) за поданням президента стали членами Національної ради з антикорупційної політики. І це значною мірою показало негативну еволюцію розвитку антикорупційної політики в Україні взагалі. Та чи був інший шлях?
Свого часу важливою але не дуже поміченою ниткою пройшла стаття Адріана Каратницького і Олександра Мотиля "Західна антикорупційна політика шкодить Україні". Авторів важко запідозрити у нелюбові до Заходу чи проросійській спрямованості, тим більше в причетності до корупційних схем. Але їх основний висновок у тому, що постійна антикорупційна гонитва, стимулювання заходів і програм спрямованих на викриття корупції, акцент на гучних антикорупційних розслідуваннях, красиві кадри з арештованими і розкладені мічені купюри на землі, які бачить вся країна більше шкодять державності, ніж її підтримують. В першу чергу тому, що у громадян держави яка проводить такі заходи і швидкі реформи з купою інформації про корупціонерів у владі з'являється стійке усвідомлення, що ця влада насправді є набагато корупційнішою ніж усі попередні. Тобто фактично, причетна до сміливих реформ і гучних затримань владна команда як ніколи погано виглядає для більшості виборців. Більшість мислить доволі примітивними категоріями, і для опонентів реформ такі кейси стають дуже у підтримку.
Я вже розповідав просто хрестоматійну історію з життя "організованого громадянського суспільства", про те як антикорупціонери валили людей Порошенка і його самого за першої можливості. У результаті, вони отримали ситуацію в якій систему що хоч якось зважала на їх рішення було знищено, а них самих оточення Коломойського фактично використало як прикриття для проведення своїх людей у владу. Бігуси з задоволенням розповідали про Свинарчуків, думаючи що настає їх час, але по факту дійшли до часів коли на них не зважає практично ніхто.
Тепер антикорупційна політика стає ще більш імітаційною. Єрмак і Аваков в антикорупційній раді - чудовий анекдот. Влада прекрасно здогадується, що гучні реформи позбавляють її грунту під ногами. Силою антикорупціонерів у політиці фактично знехтувано (рейтинг Голосу в 2.6%). Справу, яку ще не продав і не злив очільник САП Холодницький знайти практично неможливо. Очільник НАБУ Ситник, який висить на усіх можливих гачках у Арсена Авакова також не сильно приємне видовище.
Ця казка і не могла закінчитися по іншому. Бо закон не працює шляхом створення нового ЧК з особливими повноваженнями, яке має привести нас до щастя на землі. Але як завжди, втрачено і час, і гроші, і навіть довіру західних партнерів. А, ну і звісно, жоден топ-корупціонер так і не сів.