Два дні тому я дав коментар щодо можливого призначення глави НБУ. Прізвище голови на той момент здавалося дещо другорядним, і основним моментом було поставлене перед самим собою питання, з якої точки зору Офіс президента відбиратиме кандидатуру.
Два шляхи лежать на столі, не більше. Судячи, з того що до тотальної війни Зеленського з Коломойським, так і не дійшло, Ігор Валерійович ставить за мету після прийняття антиколомойського закону завалити його у суді, а Приватбанк повернути собі. Тому йому потрібно керівництво НБУ, яке йому це дасть зробити всупереч однозначності позицій МВФ. І свій керівник, звісно ж. Це один шлях для Офісу президента - прийняти людину Коломойського і завершити конфлікт навколо НБУ здачею усіх позицій.
Другий шлях у тому, аби не розриваючи стосунків з Коломойським для Зеленського підтримати "свою" кандидатуру на голову НБУ, яка буде балансувати між вогнями. Міг поставити якогось відставного Мілованова, просто аби відігнати сумніви у своїй лояльності до Коломоя. І саме з голосування окремих особливих суб'єктів мало бути ясно, чи узгоджена з Ігор Валерійовичем кандидатура очолить Нацбанк.
І як виявляється, що так, повністю так. Фракція Коломойського "За майбутнє" сьогодні відголосувала за нового голову НБУ Кирила Шевченка майже в повному складі. Між іншим, сьогодні в ЗМІ попали і переписки одного з нардепів СН, який говорить про "За майбутнє" "с хорошей перспективой" як про партію Бені і Авакова. Тож, конспірологічні теорії стають однозначні і безповоротно реальні.
Але ж найважливіше навіть і не це. А те, що Зеленський на міжнародній арені спокійнесенько прикриває попу Ігоря Валерійовича, телефонуючи очільниці МВФ Крісталіні Георгієвій і запевняючи що очільник НБУ буде незалежним. Міг би не звонити, але спалився.
Я дуже здивуюся, які магічні кульбіти дозволять при усій цій фігні оминути увімкнення друкарського станка і панічних настроїв на ринку внаслідок розриву співпраці з МВФ. Про те, що на це у нас немає ніяких грошей мабуть я говорив аж непристойно часто. Але свої висновки невдовзі зробить кожен.
Ця історія дедалі нагадує якийсь фільм типу "Мерзенна вісімка", коли усвідомлюєш, що в кінці буде тотальна стрілянина усіх проти усіх, але все ще затаєно очікуєш, що ж послужить точкою неповернення.