Головна проблема, яку дуже пізно зрозуміли в Мінську і Алматі на рубежі ХХ-ХХІ століття, це те що не можна вибудувати навіть для свого бажання безроздільно правити ніяку стійку ширму без національної держави.

Тому Лукашенко зараз і висить у підвішеному стані. Бо які б не були прекрасні ідеологічні сурогати які пропонувалися замість Біло-червоно-білого прапора і ідеологічної спадщини БНР, вони не були тим, що обмежують владу білоруських еліт від значно більш ресурсних сусідів з РФ. Більше того, з кінця 2000-х, РФ вже була значно більш продуктивним постачальником цього напівчервоного наративу до сусідніх країн.

Але логіка існування політичних еліт біля Лукашенко була заснована ідеологічно на основі внутрішньополітичного конфлікту з ідейними спадкоємцями БНР. А зовнішньополітично ця ідея була абсолютно голою. І РФ прекрасно користується цим. Тому люди в Білорусі які мали увесь цей час отримувати впевненість у потребі існування власної держави замість цього отримували не до кінця визначений БССР-івський культурний продукт. Бо його джерелом міг бути не лише Мінськ.

А проблеми які виплили внаслідок цього ми бачимо зараз. І як виявилося, необов'язково піднімати націоналістичний прапор і топтати серп і молот, щоб отримати ситуацію зразка русской весни 2014 року в Білорусі. Але апетит як завжди приходить вже під час їжі...

На фото: екс-міністр внутрішніх справ Білорусі Шуневич у формі НКВС під час параду.