2014-15 роки окрім книжки "Чому Грузії вдалося?" привели до України ще і цілу купу представників грузинського естеблішменту, Саакашвілі і його людей. Передусім, на диво, це були люди з правової сфери: прокурори Сакварелідзе, Углава, Ека Згуладзе і ще ряд дрібніших. Мабуть за роковим фатальним збігом обставин нинішні Слуги народу довірили Саакашвілі провести судову реформу і в Україні тепер. Так і з'явилося відео з різними ідеями а-ля скасуємо Конституційний суд через референдум.

Я нагадую усім зеленим діткам, що це називається конституційним переворотом і має неприємні наслідки, подібні до нинішніх подій у Білорусі.

Тим часом, самі наслідки правоохоронних реформ в Грузії навряд чи можна називати позитивними. Вся судова система контролювалася близьким соратником Саакашвілі, головою Вищої ради правосуддя Коте Кублашвілі. Саме він карав, милував, призначав і звільняв суддів - тобто в одні ворота фактично.

У той же час, судову систему часів Саакашвілі грузинський журналіст і представник Центру екстремальної журналістики Тенгіз Аблотія називав такою, що знищує можливість доступу до інформації. І у цьому формулюванні крилась неабияка схема. За словами того ж Аблотії, кількість засекречених відомостей в Грузії значно зросла після приходу до влади Саакашвілі в 2003 році.

По суті в часи Саакашвілі було скасовано будь які можливості для контролю над діяльністю правоохоронних органів, суду і СІЗО. А на практиці це спокійно завершувалося простим затриманням "комерсів" по беспределу, яких кидали у СІЗО, де умови були навіть гірші за українські. Після цього суд розглядаючи справу виносив питання, скільки "застави" готовий давати комерс державі Грузія замість повернення у СІЗО. В результаті, від враженнь з прес-хати грузинських установ досудового утримання комерс спокійно віддавав чималі суми, значна частина яких йшла нагору.

У той же час, експерти Transparency International і Freedom House про суди Грузії часів Саакашвілі казали, що хоча вони і подолали корупцію, однак позбавилися головної характеристики. Своєї незалежності. І, схоже, те саме везе нам у своїй торбі Міхо Ніклозович.

І Ігор Валерійович Коломойський, до речі, не дуже то і проти. Більше того, навіть дуже за. За останній місяць раніше байдужий до судової теми "УНІАН" медіагрупи Коломойського подав два інтерв'ю з людьми судової сфери, і обидва в унісон говорять, що нам треба реформи. Реформи Міхо Ніклозовича, бо інших у нас тут ніхто у владі не буде підтримувати.

І так, залежні від влади суди - набагато крутіше ніж парламент чи міністерство оборони під контролем. Бо це реальна влада, реальне право трактувати, що є чорне, а що біле кожного дня. І бігання навколо цієї теми Саакашвілів і Коломойських не може не тривожити.