Сенатор-республіканець Чак Гресслі з штату Айова написав листа в тому числі про наші з вами українські події, Деркача і Теліженка. Він зокрема пише про те, що дипломата Теліженка злі демократи хочуть "приклеїти" до Деркача, аби той не мав змоги розповісти правду. Що ж, сенатори США теж люди і теж помиляються.

Бо саме Деркач і Теліженко пов'язані вже хоча би тим, що 2017 року перші почали говорити про втручання у вибори в США з боку України в 2016 році. Деркач подав про це листа Юрію Луценку з вимогою розслідувати, а Теліженко написав колонку для Politico. Як бачимо, більше окрім цих двох людей в 2017 ця тема не хвилювала нікого. Аж тепер, після провалу Деркача, Теліженко лишився єдиним спікером якого ще можна якось притягти в Сенат на якісь слухання, аби він вдарив по Байдену, і заодно зіпсував звання українського дипломата у Вашингтоні для однієї з двох найбільших партій США.

Те, що шматочок ключа від цієї історії лежить глибоко в американській політиці, а шматочок - глибоко в українській насправді і дає можливість для РФ рухати цим ключем, як вигідно. Бо з США уся ця спецоперація виглядає суто ударом по інтересах Байдена, тому в неї так впевнено часом грають республіканці. З України ж усі ці плівочки, Деркачі, Бурізми виглядають ударом по образу екс-президента Порошенка. І нічого більше! Ніхто не в силах скласти в своїй голові 2+2 і спрогнозувати наслідки глибші за кампанію Байдена чи кар'єру Порошенка. А вони як завжди ті самі: Україна і США псують між собою відносини, а РФ навколо Зеленського вже починає хитати стільчик, аби загнати в ще глибшу пастку.

Єдині хто хоч якось розуміють, що відбувається з цією історією сидять у Пентагоні. Там була досить блискавична реакція на ситуацію коли Трамп в розмові з Зеленським пішов не по чорновику який для нього заготували.

Я пам'ятаю як Джуліані запрошував Деркача в свій блог, як потім Деркачу зусиллями американських силовиків анулювали візу. Я пам'ятаю як Трамп твітнув новину про плівки Деркача, а потім через кілька годин видалив, бо, мабуть, дійшла інформація що це занадто зашкварно.

РФ спокійно вертить в американській політиці розжареною кочергою, як кажуть в їхніх спецслужбах, "під чужим прапором" - і прапор це саме наш, український. Бо увесь цей час Офіс тільки і робить, що нічого не помічає - "кхм кхм ми проти вмтручання у вимбори" ледве вицідили з Зеленського, та і все. Реакції на заяву про шпигунство Деркача від наших спецслужб ми звісно ж не побачимо.

Але радує і інше, в цій гонці вскрилися стільки консервних банок, що слід веде не лише до якихось Деркачів, а і до групи впливу Пінчука, Коломойського, цілої купи активістів і зацікавлених осіб. І ось це - спадок, який ще грести і грести.