В новітній політичній історії України було три реперні точки в стосунках зі США. Усі вони, звісно ж, виникли "спонтанно" і ніяка РФ не має до цього стосунку. Принаймні, так прийнято вважати.
В добу пізнього Кучми майор Мельниченко з його охорони записав плівки де ніби той говорить про майбутнє вбивство Гонгадзе і продаж озброєнь до Іраку який тоді був під санкціями США. З плівками в парламенті виступає лідер Соцпартії Мороз. Політичний скандал, розлад в стосунках зі США, похолодання у відносинах і плавне посилення РФ аж до провокацій на Тузлі 2003 року.
Сергій Лещенко оприлюднює докази причетності Пола Манафорта до чорної каси Партії регіонів в розпал кампанії в США в 2016 році. Провал української сторони, чутки про втручання в справи США від росіян і як наслідок похолодання і навіть підозра Трампа до України.
2019-20 роки. Деркач оприлюднює записи нібито розмов Байдена і Порошенка. Знову а-ля втручання в американські вибори з України. Знову на горизонті тотальний холод у відносинах і півтора року без посла Штатів у Києві.
Навіщо тут щось вигадувати і про щось натякати? Багато хто вважає, що Мельниченко - агент США і тоді діяв у їх інтересах, б'ючи по Кучмі. Всерйоз кажуть і про те, що своє втручання в долю Манафорта Лещенко зробив бо працював на Демократичну партію США. Хтось каже навіть, що Деркач з цими своїми плівками діє в інтересах Республіканської партії США. Але в усіх випадках траплявся подібний сценарій, за яким США не отримували нічого окрім скандалу, а РФ - нове вікно для дій. Більш того, США навряд чи коли-небудь реально були зацікавлені, аби вивертати темні плями наших двосторонніх стосунків публічно, на відміну від РФ.
А тепер слідкуйте за руками. Лещенко знаходиться в обоймі у Костянтина Григоришина, про це ми усі прекрасно пам'ятаємо. Григоришин - родич Деркача, і новина про весілля доньки Григоришина з племінником Деркача потрапляла в новини ще в 2009 році. Другом Деркача є ніхто інший як Юра Луценко, якому Деркач писав листа про українське втручання в вибори США ще в 2017. Той же Луценко потім протягував Деркача в список СПУ Мороза, нівелюючи його роботу на АП Кучми епізодом як Деркач на броньованому авто не дав протаранити колону демонстрантів кортежу Кучми. Той же Луценко, який і сам акуратними висловами підтверджував справжність плівок Деркача і в 2019 році в дусі майбутніх плівок навіть почав давати заяви проти Йовановіч. Він, до речі, так само як і Деркач, був членом тієї самої СПУ Мороза, який і оприлюднив плівки Мельниченка.
А Мельниченко потім агресивно стрибав на Деркача, так само як і Лещенко з Луценко регулярно обмінювалися "люб'язностями". Коли люди з одних кіл таке роблять, згадується видатний радянський розвідник Йосиф Григулевич, який став послом Коста-Ріки в ООН і там перекрикував генерального прокурора СРСР Вишинського, аби усі думали що він жорсткий антикомуніст.
Висновки робити з цієї історії поки зарано, бо останній її етап все ще триває. Мені здається, що це типовий ланцюжок актів рефлексивного управління, які частішають щойно РФ хоче завадити нашому зближенню з Заходом. Те, що при цьому це роблять і дуже навіть "прозахідні" політики натякає лише на те, що не усе золото, що блищить. Україна - нова ренесансна Італія, і одна родина Медичі з прислугою тут може більше за усю державну машину.