Не дуже поміченою лишилася заява Кравчука про потребу створити при ТКГ раду з місцевих жителів Донбасу. Особливо непросто ця заява виглядає на тлі попередньої такої ж заяви про створення Консультативної ради при ТКГ з представників окупованих територій. Саме після цього здійнявся скандал, мовляв так Кравчук проштовхує прямі переговори з сепаратистами, який вдалося зам'яти введенням досить таки адекватних вихідців з окупованих територій Дениса Казанського та Сергія Гармаша.
І дійсно, навіщо ж тоді заново вигадувати при ТКГ якісь ради з жителів Донбасу, якщо цим не прикривають перемовини з сепаратистами, та й уже створена рада з участю Гармаша і Казанського. А все це показує дуже простий механізм: Кравчук озвучує фігню яку хоче нам втюхати РФ - громадськість обіцяє підняти його на вила - Кравчук робить крок назад, "ми не те мали на увазі" - проходить час, Кравчук знову озвучує фігню. Щось таке було і з водою в Крим, яку анонсували вустами Дубінського і Шмигаля, напоролися на скандал, замовкли, а потім знову почали про це говорити.
Якщо ви не помітили, в ТКГ існує ще і неабиякий конфлікт між тими самими Резніковим, Гармашем, Казанським з одного боку і Єрмаком та його протеже Кравчуком з іншого. Бо фактично перші час від часу роблять досить реалістичні заяви про те, що конфлікт затягнеться ще дуже надовго, про те що Мінські угоди вже не відповідають усім реаліям часу, в той час як другі докладають зусиль до буквального втілення Мінська, причому в прочитанні РФ.
Але найбільша проблема у тому, що навіть якщо вдасться силовим і вуличним шляхом заблокувати будь-яку неадекватну фігню по Донбасу, це зовсім не гарантує нам збереження суверенітету. РФ спокійно може піти на підняття градусу і підкинути масла в наш внутрішньополітичний конфлікт, аби потім люди які пропонуватимуть ослаблення впливу Києва на процеси в Україні, приховану федералізацію виглядали не проросійськими спікерами, а голосами розуму. І ось ця, саморозкладена зусиллями власних же політиків на різні пульсуючі згустки Україна набагато небезпечніший для нас сценарій, ніж наступ РФ на Сході або ж і повноцінна окупація. Аби подолати друге доведеться битися з ворогом, аби подолати перше - треба буде подолати себе самих, що значно складніше.