Всі схвальні відгуки про стратегічне партнерство з Великобританією, усі новини про велику підтримку яку Україна має отримати від Лондона зовсім не заслуга якихось українських державних установ чи політичних сил і їх лідерів.

Чи багато функціонує українських аналітичних центрів у Великобританії? Чи є українські політсили які активно співпрацюють з Консервативною партією? А з лейбористами? Отож бо і воно. А достукатися до високого рівня світової дипломатії яким є Лондон просто з власної волі не дуже-то і легко. Це завжди наслідок значно більшого, ніж може здатися.

Сьогоднішні взаємні кроки назустріч Лондона і Києва варто було би присвятити одній людині, про яку ви, скоріше за все не знаєте.

Стефан Терлецький - перший український депутат британського парламенту від Консервативної партії, радник Маргарет Тетчер, лицар ордену Британської імперії.

Його зусиллями в 1970-2000-х Британія вухами своїх політичних лідерів та урядовців і дізнавалася про Україну. Свого часу він побув і в німецьких і в радянських таборах, втік до Великобританії з пустими кишенями, влаштувався в коледж на кухаря, а згодом став депутатом місцевої ради в Кардіффі від Консерваторів. Був послідовним антикомуністом, захисником ідей незалежності України та країн Балтії. 1986 року запропонував відкрити у Києві хоча би консульство Великої Британії, на що дістав відмову.

«Я став консерватором тому, що на власні очі бачив і комунізм, і нацизм. Консерватори ж за демократію і бізнес — те, чого я та моя родина досі не знали» - фраза Терлецького з мемуарів "З війни до Вестмінстера".

Поки ви думаєте, заслугами Порошенка чи Зеленського даються нам дипломатичні успіхи, їх тіло повністю тримається на житті таких людей як Терлецький. Пам'яті про нього в Україні, звісно ж, по мінімуму. Хоча був радником Тетчер, зустрічався з Рейганом і взагалі мабуть є єдиним лицарем ордену Британської імперії який вважав себе українцем.