Одна з найбільших проблем, яка дається взнаки в українському політикумі називається хибно-цільовим програмуванням. Якщо говорити мовою збитих афоризмів, всі генерали готуються до минулих воєн, і ми в цьому розряді зовсім не виключення. Нашу громадськість легко розвести на дешеву емоцію якоюсь дурнею, поки відбуваються значно важливіші процеси.
Вчора в мережі з'явилася інформація про підготовку підозри в бік Рожкової та інших членів старої команди Смолія в Нацбанку в Офісі генпрокурора. На сьогодні було призначене позачергове засідання Ради НБУ на якому мало бути підняте питання про звільнення Рожкової з посади першого заступника глави НБУ. Згодом засідання було скасоване, за словами Дубінського хоча кворум і був, його вирішили скасувати через відсутність кворуму.
Перекладаючи на мову простіше, сьогодні прихильники ідеї увімкнути друкарський станок і перекреслити співпрацю з МВФ намагалися підняти питання про звільнення тих, хто цьому безпосередньо заважає в керівництві НБУ. Нещодавно заявою і від посольства США, і від представництва ЄС колективний Захід став на бік Рожкової, тож питати про те, хто з груп впливу в НБУ більше задовольняє кредиторів - марна справа. Мабуть лише дзвінок невідомих добродіїв з західних інституцій в Офіс президента з фразою "are you akhueli tam?" зірвав сьогоднішнє засідання і зберіг примарні шанси України на новий транш.
Але усі ці дні наша фейсбук-громадськість обговорювала 5 питань, які дивним чином припали на той таки початок процесу удару по Рожковій і дурнувату історію про Єрмака і Зеленського які поряд з солдатами їли борщ поперед батька в пекло. Не про це треба хвилюватися, друзі, а про свій гаманець. Бо Єрмак проковтне борщ та й по всьому, а тим часом під шумок станочок все-таки включать. І будьте певні, коли ми позбавимося від злих кредиторів з МВФ, долар стане зовсім не по 8 гривень, і навіть не по 28.
Ослаблення Зеленського не дуже рятує від цієї ситуації, бо як показує практика, воно все одно відбувається на користь посилення Коломойського. Або і сказати більше, тонка зелена плівочка потроху злазить з лєдокола Ігоря Валерійовича, яким він пробив собі шлях назад у велику політику з забуття і еміграції 2016-19 років.