Наше суспільство досі готується до минулої війни, в якій знову кляті росіяни з своїми клятими георгіївськими стрічками попруть через кордон у російськомовних регіонах. Саме тому, що ми після 2014 року думаємо про цей сценарій регулярно, відбудеться все в абсолютно інший спосіб.

Я розумію це обурення з приводу топтання по пам'яті Стуса. Але мені щиро жаль, що такого ж не відбулося ані коли корумповані судді з когорти Портнова знову тишком повернулися на посади, ані коли у нас почали форсувати абсолютно загрозливі ідеї "народовладдя". Ми майже на порозі катастрофи, у якій не обов'язкова присутність дуже великої кількості проросійських сил, аби РФ вийшла переможцем з нашої гри. Чому? Бо для неї буде вигідно бути арбітром, а не учасником. І те що реально цікавить РФ стосується передовсім нашої зовнішньої політики, а не народних пісень чи вареників. Так, двома майданами ми непогано розсунули собі рамки для існування нашої самобутності. Але і це не скасовує ризику стати такою собі нейтральною Фінляндією, яка існує окремо від СРСР лише аби між блоками світового рівня був санітарний кордон.

Арахамія акуратно заявив про скорочення Збройних сил, "оптимізацію тилових частин". Звісно ж, ніхто ніколи не "оптимізує" в бік приросту, а по суті тилу в Україні майже ніде не існує. Востаннє українські Збройні сили скорочували ще при Януковичу (тоді це називалося мудрим словом "оперативна достатність"). Ми, звісно ж, пропустили повз вуха.

Люди які зрадять Україну в наступному етапі агресії РФ зроблять це з любові до грошей, а не з любові до кокошників і балалайок, чи навіть концертів Ані Лорак. Судді Портнова судять як треба, бо в умовах тієї омріяної України з агіток демократичних і правих сил їх просто викинуть на вулицю. Але ми увесь час любимо аби за революціями одразу ж йшли одразу ж гармонія, злагода, примирення і всепрощення, і ніхто ніколи не був викинутий з корабля. Як казав Руссо, хто робить революції наполовину, той копає собі могилу.

А великий конфлікт, в якому РФ знову сяде грати за наш стіл обов'язково відбудеться. Бо усі наші ілюзії які були оберігом від цієї ситуації дедалі більше нагадують марення.