Часи, партії і ідеології минають, але старі друзі з нами назавжди.
Мало хто вже пам'ятає таку чудову політичну партію як "Трудова Україна", створену молодшим крилом дніпропетровського клану української політики в 2000 році. Її очільниками встигли побути такі знакові люди з мундирами офіцерів КДБ в шафі, як Андрій Деркач, Валерій Коновалюк та Володимир Сівкович, кавалер ордену Почесного легіону Сергій Тігіпко та прозахідний прогресивний ліберал Віктор Пінчук. Деркач вже відомий нам усім вкидач плівок його імені про злу соросятню.
Сівкович - очільник РНБО часів Януковича який був причетний до абсолютно провокаційного рішення розігнати студентський Майдан в 2013 році, за що Януковичем і був звільнений. Український тиждень свого часу писав що незадовго до розгону Майдану Сівкович зустрічався зі своїм старим соратником Андрієм Деркачем. Може бути, що Деркач і напоумив дати новий виток дестабілізації ситуації в Україні невеличким розгоном Майдану. Тому що партії приходять і йдуть, а дружба скріплена роботою на російські органи держбезпеки - вічна. І свій функціонал по заганянню Януковича в безвихідний кут, в якому можливі домовленості лише з РФ ці двоє "трудовиків" відіграли на відмінно.
Валерій Коновалюк - ще один лідер Трудової партії який засвітився в дуже російській історії. 2008 року РФ розгорнула кампанію проти України, яка у війні підтримала Грузію. За твердженням російських джерел, проти росіян в Грузії 2008 року застосовувалися українські системи ППО та навіть спецназ ГУР. Так ось, БЮТ і Партія Регіонів тоді спільно жучили Ющенка, вимагаючи розслідувати хто це в Україні допомагав Грузії. Тимчасову слідчу комісію очолював нардеп Валерій Коновалюк, колишній член Трудової України. А вже потім дані цієї комісії опинилися у росіян, "абсолютно дивним чином". В 2016 році російський агент вбив майора тюремної охорони Івана Мамчура, який колись був командиром групи українського спецназу в Грузії. Я не можу назвати випускника Московського вищого військового командного училища Коновалюка агентом КДБ, бо починав він кар'єру в якості помічника радянського військового коменданта в Берліні, тож мав би належати до ГРУ.
Але найголовніше і найсолодше в цій історії, звісно ж, роль Пінчука, якого цілий ряд медіа початку 2000-х називають партнером Деркача. Якщо пам'ятаєте, то Деркач і на Майдані поряд з Ющенком стояв. А тепер Деркач обзиває колишнього друга Пінчука творцем корупційної системи зовнішнього управління в Україні.
Але їхні старі зв'язки дають зрозуміти, коли Деркач демонстрував рік тому підписку Пінчука про співпрацю з КДБ - усе це просто ще один етюд марлезонського балету. І Пінчук, який досі багатьом ввижається "смотрящим" від демократів в Україні і ледве не другом Джо Байдена, насправді такий самий учасник багаторівневої операції.
Іншого молодого учасника "дніпропетровського клану" Тігіпка Зеленський колись розглядав у якості прем'єра, аж навіть Лещенко поліз у коментарі до людей захищати кандидатуру Тігпка. Така вона безсмертна, Трудова партія, такий він непростий Пінчук. А ви і далі слухайте про молоде прогресивне покоління в політиці, яке він виховав.