Першi ластівки тієї кризи, яка безповоротно насувається на нашу державу були ще рік і більше тому. Десь рік тому Деркач вперше почав викладати "плівки", рік тому був скандал за участю Зеленського і Трампа, який ледве не закінчився самі знаєте чим. І те, що ми бачимо в цих очевидно шкідницьких рішеннях Конституційного суду про фактичне знищення антикорупційної реформи насправді частина великого ланцюга подій, ім'я якого Ігор Валерійович Коломойський.
Наша громадськість і умовні ідейні спадкоємці Майдану (я впевнений, що багато активних людей так себе ідентифікують) дуже погано вловлювали зв'язок між справами проти Коломойського від американців в Делавері, дезінформаційною кампанією від Деркача, Кулика, Дубінського і Теліженка. Ніхто особливо не звернув уваги на те, що підлеглі Деркача наказами Зеленського займають посади (наприклад нещодавнє призначення очільником СБУ Криму Олега Кулініча). Ніхто не помітив як судді орбіти Портнова тотально повернулися назад в суди судити. Ніхто не хоче бачити комплексну стратегію: хаос в судах і антикорупційних органах, обвал стосунків зі США, навіть певна спроба втручання в американські вибори, криза в стосунках із Заходом через свідомий провал реформ - усе в одному ланцюгу від Ігоря Валерійовича. І якби Зеленський був не з ним, то можливо СБУ друга його дитинства Баканова дали б хоч якусь оцінку хоч якійсь частині цих подій.
Мене радує лише одне. Американська дипломатична і безпекова машина починає потроху прокидатися і перемелювати кістки Деркачу, Теліженку яким скасували візи і наклали санкції. Краще буде, звісно ж, коли під каток ще потрапить і Кулик, і Дубінський. Та і сам Ігор Валерійович тримає гроші і активи чомусь не в Ощадбанку, а в США та країнах Британської співдружності. Тож, дістати його за потреби буде не так складно, і цим займуться після виборів. І будьте певні, навіть якщо оберуть Трампа, ніякі воплі Рудольфа Джуліані не завадять американським силовикам зіпсувати Ігорю Валерійовичу житуху. Бо там діє закон.
Сьогодні Зеленський все глибше зав'язає у Коломойському болоті. Можливо, ці рішення і не були інспіровані офісом президента. Та ще трохи і бездіяльність офісу перестане будь кого цікавити: аби бути співучасником злочину зовсім не обов'язково красти, можна просто стояти на шухері.
Я не знаю, чи зустрінемось ми з вами на Майдані, чи просто прочитаємо новину про те що государь Павел І (закреслено) Володимир Олександрович помер від апоплексического удара серебрянной табакеркой в висок. Але поганих новин до того часу ми з вами наїмося вдосталь.