Яким бравурним не був би оптимізм частини українських медіа, перемога Байдена не змінить дуже багато у відносинах Києва і Вашингтона. Цей непереборний оптимізм береться радше з поверхневого розуміння реалій і досить застарілих оцінок. Що ліберальніше політик то він лояльніше до України, Україна - лебедина пісня свободи, за яку тримається Захід задля демократизації РФ, є якийсь колективний Захід який чомусь протистоїть усім видам авторитаризму у відсталих країнах і інші фантастичні химери породжені хворою уявою українського громадянського суспільства.
І обрання Трампа, і майбутня політика Байдена, і Північний потік-2, і навіть ситуація в Нагірному Карабасі, стосунки ЄС і США з Польщею показують щонайменше, що ніякого спільного в своїх оцінках і стратегічному плані колективного Заходу в реальності не існує. Це внутрішньополітична ідеологічна химера, породжена спрощеннями для передвиборних цілей (голосування між прозахідними і проросійськими кандидатами в президенти з разу в раз). Ніякого Сороса, який буде витирати "прозахідним" урядам носа кожен раз, коли в них сопельки теж немає. Звісно десь є якийсь старий дід, який обчитався Поппера, але контрольованість процесів на пострадянському просторі для західних контрагентів ще більша загадка, ніж власне для місцевих еліт. Робити з цієї речі якісь прогнози чи висновки це абсолютно сумнівне явище.
Думки про те, що Трамп або Байден могли серйозно змінити геополітичне місце Росії в планах США теж досить слабко аргументуються і завжди поза контекстом реальних подій. Геополітична роль США не підконтрольна в повній мірі не те що президентам країни, а і обом правлячим партіям разом узятим. Це річ яка дійсно має занадто велике значення, і навіть Вашингтон не в повній мірі контролює свої рішення про участь в конфліктах. Прагматизація зовнішньої політики США почалася з Трампа (подекуди - взагалі за пізнього Обами) і навряд чи Байден тут буде щось змінювати.
Байден не змінить ролі РФ і бачення РФ всередині кіл, які приймають рішення. Але можлива реальна зміна інструментарію у бік більш кіссінджеріанського, "не провокувати конфлікт", що навряд чи буде вигідно Києву. І горе, і щастя для Києва, що його думку тут ніхто не питав і вона не матиме жодного значення. Врешті, Республіканці на відміну від демократів перенасичені лобістами збройових компаній, продаж чи надання озброєння для України за кошт США прямо входить в їхні комерційні інтереси. Є надія на республіканський Конгрес, тому Байден в Білому домі це і не втрата.
Успішність двосторонніх відносин зі США зараз значно більше залежить від того, як Україна виконує своє домашнє завдання і наскільки її не вдається втягнути в непотрібні їй скандали. А ось це заглядання Заходу в рота, яке часом практикують у нас - ознака малого розуму. Захід це ніякі не дядьки в моноклях і пробкових шоломах, просто ми все ще продовжуємо нічого не знати як слід про тих, на кого орієнтуємося в зовнішній політиці.
Тому, аби правильно зрозуміти хоча б рядок новин щодо зовнішньої політики великих країн, наші медіа краще не читати взагалі.