У конфлікті щодо справи Роттердам+ неабияк зійшлися інтереси вітчизняних антикорупціонерів і Ігоря Коломойського. Як і в ситуації з КСУ, де усіх закликали негайно вішати, тут ЦПК Шабуніна тисне на прокурора САП Пономаренка, який мав бачте необачність закрити справу через відсутність у ній постраждалих. Мовляв, покажіть, хто ж тоді реально отримав збитки.
І ця відсутність "постраждалих" - найбільше питання, яке і ставить нас перед запитанням, а навіщо ж ЦПК і Лещенко так вперто носилися з цим "Роттердам+", якщо він не становив відвертої загрози суспільному інтересу? Бо, врешті, Роттердам+ не стосувався закупівлі палива для споживачів електроенергії - лише для промисловості. І серйозно це зачіпало інтереси двох великих власників феросплавів - Ігоря Коломойського і Віктора Пінчука. Аби продовжити справу Роттердам+, свого часу довелося витягати з кишені ручну експертку Ірину Педь, яка нарахувала спеціально для цієї справи свого часу такі потрібні 39 млрд збитків феросплавному заводу Коломойського. Завод Коломойського і раніше був її замовником, а ще вона вносила кошти у передвиборчу кампанію Зеленського - словом, ідеальна підставна особа.
Я прекрасно розумію, що неприємно мабуть виробляти феросплави не по тих цінах на електроенергію, які дозволяють отримувати Коломойському надприбутки, але нафіга ЦПК і всілякі Шабуні кидаються на захист цих інтересів і подають дані від таких "експертів" орбіти Коломойського, як ману небесну? Можливо, звичайне співпадіння. Вже десяте за рахунком.
І ось у таких абсолютно "випадкових" співпадіннях, коли антикорупційна інфраструктура раптом опиняється поряд з Коломойським у захисті його інтересів і криється питання, чому у стосунках України і США вже більше ніж рік зріє криза.