Зараз майже не прийнято про це загадувати, але перші паростки промацування РФ сепаратизму на Сході України відбулися ще 2004 року, коли регіонали проводили з'їзд з проголошенням автономної Південно-східної української республіки - фактично майбутня територія, яку малювали в агітках вже 2014 року під книжковою назвою "Новоросія".

Це сталося через сім років після появи статті Затуліна про СНГ і плани з дестабілізації ситуації в Україні та інших державах навколо Росії. Сталося через якихось шість років після того, як на святкування 80-річчя більшовицької Донецько-Криворізької республіки вперше винесли прапор майбутньої ДНР. Увесь цей час Україна досить в'яло реагувала на виклики, мабуть, не бачачи у потенційній загрозі потенціалу.

Кожен новий виклик поступово загострювався після чергового витка дискредитації влади в Україні. І, мушу підкреслити, мова йде про президентську владу передусім. Знищення Леоніда Кучми як політичної фігури було одним із пріоритетних завдань спецслужб РФ в ранні 2000-і, і про це як ніколи варто згадати в двадцятиліття акції "Україна без Кучми", яка розпочалася цього дня.

Цьому передувало оприлюднення плівок майора Мельниченко в Раді головним соціалістом країни Морозом. Як згодом виявиться, Мельниченко поїде з України і буде на кожному дипломатичному прийомі або публічному заході намагатися втиснутися в розмову, нагадати про себе чи засвітитися перед впливовими гостями. І супроводжуватиме його за кордоном ніхто інший як молодий журналіст Сергій Лещенко, про що пише журналіст Валерій Цвіль. Дивним чином, він був неподалік тоді, коли перший скандал з плівками зруйнував стосунки України зі США, і в 2016 час оприлюднював компромати на Манафорта, роблячи те саме, що і Мельниченко.

Попри реальний запит на зміни, навіть певну відчайдушність учасників акції Україна без Кучми, я хочу вкотре акцентувати на тому, що з цього виру Україна вибралася як ніколи ослабленою і дискредитованою. Як ніколи дискредитованою була і президентська влада як така, тож Ющенко замість реальних повноважень отримав лише церемоніальні функції.

Ситуація повторилася з Януковичем. Ситуація повторилася з Порошенком. Президентська влада дискредитується.

Тепер ми бачимо, можливо, останній акт - президентська влада самодискредитується. Сьогоднішнє насилля на Майдані на акції ФОПів - ще один початок великого виру подій, які Банкова не зможе контролювати.

Росія завжди мислить стратегічніше за нас, ми ж не бачимо далі свого носа. Коли в РФ когось на вулиці гамселять кийками заради величі держави, якій на їх думку вже більше тисячі років, ми не можемо зрозуміти тонкощів цього стратегічного задуму і вічно думаємо, що це просто вони з'їхали з глузду.

Увесь цей час РФ генерує конфлікти всередині нашого політикуму і жодна національна революція ще не вибила її гравців з-за нашого столу. А ось наших фігур з шахівниці злетіло вже дуже багато.