Патріотичні кола так радіють смерті Кернеса, ніби вона є їх особистою заслугою.

Це одвічне українське чекати, поки в річці повз тебе пропливе труп твого ворога. Але чи реально полегшає, якщо мером замість Кернеса стане якийсь Добкін? Бо підстав для Вацлава Гавела в мерському кріслі в Харкові зараз немає ніяких. Кернес був проросійським рівно настільки, наскільки це було йому вигідно на той момент і продовжував міркувати про усе критеріями власної вигоди і прагматики. Питання щодо того, чи буде таким наприклад Фельдман, який може його замінити - аж дуже навіть відкрите.

Задурювання собі голови "перемогами" до яких не маєш жодного стосунку - не більше ніж спосіб психотерапії від жорсткої моральної травми. Смерть Кернеса це лише пролог до зміни розкладів у харківській політиці і зовсім не обов'язково вона буде на користь патріотичнішого вектора. Зміна старих сепарів, які брали участь в з'їздах у Сєвєродонецьку в 2004 і подіях 2014 року з темної сторони на нових сепарів, у яких ці з'їзди лише попереду - не сильно великий привід радіти.