Минулого тижня в ООН відбулося голосування щодо резолюції авторства РФ проти героїзації нацизму. Проти голосували лише дві країни - США і Україна.

Це черговий зразок того, як РФ вміє уміло упаковувати в універсально зрозумілу їй обгортку власні смисли. Звісно, націонал-соціалізм це ідейне явище давно минулих 1930-40-х років, втім відоме на весь світ. Тому у критиці процесів національного відродження в країнах Балтії та Україні ця тема раптом сплила як методологічна рамка РФ. І цю методологічну рамку СРСР розвивали щонайменше з перших поствоєнних років, коли значну кількість політиків з ФРН можна було так чи інакше замазати в темі нацизму - зокрема, через держслужбу або військову службу у Вермахті. Тому ця ідея досить таки відточена і давня, і РФ досі нею послуговується.

Якими ж ідеями послуговуємося ми? Віднаходити універсальні смисли національним державам без претензій на імперськість досить нелегко, і це для нас ще попереду. Попередня рамка, "СРСР як імперія зла" вже не досить переконує багатьої людей на Заході коли її застосовують щодо РФ. РФ слабша в рази - вона не може вразити тисячами танків на навчаннях, як в 1980-х робили СРСР. Тому нашу " побутову суперечку" як багатьом помилково бачиться на Заході потрібно концептуалізувати якось по-особливому.