Сьогодні відбулося дві важливих і цікавих події, які ще раз показують як нам вішають лапшу дотичні до правоохоронних питань кола. По-перше, Офіс генерального прокурора викликає для процесуальних дій Главу КСУ Тупицького. По-друге, Офіс генерального прокурора передав справу Татарова з НАБУ до СБУ.
І тут насправді виникає неабиякий дисонанс з тим, що увесь цей час намагалися вішати на вуха антикорупціонери і член конкурсної ради по добору в НАБУ Бутусов. Бо нібито і Татаров, і Тупицький за їх твердженнями - креатура Портнова. Так якось стається, що в один і той же день Офіс генпрокурора виносить рішення спершу по суті на користь Портнова - по передачі справи Татарова в СБУ, а потім проти нього, тиснучи на Тупицького викликом в прокуратуру. Можливо, Офіс президента хоче так емоційно розхитати Портнова, примушуючи його то радіти, то обурюватися, аби він луснув?
Ні, насправді просто значна частина боротьби антикорупціонерів з "корупційною заразою" супроводжується відповідними комунікаційними історіями, аби ви не любили об'єктів переслідування і думали, що міжгрупові розборки з ними це і є боротьба з корупцією. Дивним чином, сьогодні "злочинна влада" нібито зіпсувала для НАБУ можливість прижати Татарова, але чи реально є конфлікт цієї влади і антикорупціонерів, якщо в паралельній історії НАБУ та антикорупційні активісти сприяють Банковій у її палкому бажанні розігнати КСУ? Було би дивно, бо це зводить нас до логіки "зелений цар хороший і антикорупційний, просто не знає, що роблять його корупційні бояри".
Це шизофренічна логіка і саме її втюхують нашому суспільству під виглядом боротьби за чистоту політики, бо як мінімум Офіс генпрокурора не мав би вчиняти таких речей без думки Офісу президента. Усі ці ворогуючі фігуранти - насправді супутники навколо одного і того ж самого консенсусу груп впливу, які сходяться в одній точці, принаймні Зеленський як публічний політик представляє інтереси і тих і інших.
Передача справи Татарова, фактичний її злив і спроби антикорупціонерів знову робити вигляд, що вони ой як засмучені і обурені змушують повернутися до аналогічних історій. Як там справи Богатирьової і Клюєва, які таки дійшли до антикорупційного суду, і ніяка Венедиктова не завадила їх розглянути? Невже закрили? Я, ось, наприклад, не хочу вірити що Богатирьова і Клюєв дійсно ні в чому не винні і їх не було за що закрити.
Яка гарантія, що справу Татарова не розторгували між групами впливу і не ведуть зливати? Чи є впевненість, що НАБУ тут не на паях з групами впливу? Ціна цій гарантії - істерика антикорупціонерів, які від самого початку робили усе через пень колоду, аби потім знайшлися приводи її закрити (абсолютно некоректно залишена на столі в робочому кабінеті підозра, за яку ніхто не розписався). Сьогодні НАБУ прийшли на весілля де був присутній суддя Вовк і вручили йому повістку, практично за усіма канонами. В той же час, як Татарову лишили її на столі в його відсутність, очевидно аби потім сказати що він за нею не прийшов на допит. Коли треба - вміють і знаходять навіть за містом на весіллях, коли не треба - не можуть знайти в центрі Києва, як з Татаровим. На цьому весіллі, до речі, гостем був і Тупицький. Забавно виходить, по різним справам НАБУ і Генпрокуратура щимлять одну і ту ж тусовку суддів, а потім по третій справі Генпрокуратура нібито блокує НАБУ такі потрібні справи. Вибіркова продуктивність у боротьбі з корупцією, чи не так?
А ще інсайди Юрка Бутусова, які пахнуть не краще, аніж те що видає Лещенко. Лещенко там між іншим уже на своєму каналі говорить, що в НАБУ ведеться повноцінний наступ на Ахметова. Ось вони, успіхи антикорупції! Наступ, як страшно, майже як в 1943 році. США, повір нам, що ми ефективні, дай грошей бідним невдахам, яким увесь час псує житуху то Порох, то Венедиктова, то ретроградний Меркурій.
В часи Другої світової людей які служили в тилу, нічим не відзначилися і потім вигадували собі подвиги називали ветеранами Ташкентського фронту. Пора повертати славну назву в середовище наших активістів, які дуже хотіли перейти в наступ на олігархію, та клятий генштаб винен, як завжди.