Цього місяця святкують свій день дві найбільш незамінні для України тепер, поряд з військовими, професії, контррозвідники і дипломати. Від них і залежить те, чи вдасться росіянам перетворити нашу державність на труху.
Ці люди мають безпосереднє відношення до категорії національного інтересу. Скоріше за все вони регулярно спостерігаючи за подіями бачать, як їхня робота нищиться. В жодній соціальній групі категорія інтересів України, від яких не можна відступати як слід і не сформована. В Україні політика прийнято радше "любити" або "не любити", аніж співвідносити його з власними і колективними інтересами. Недавній срач у фейсбуці щодо слів Сенцова про те що Порошенко має піти з політики яскраве цьому свідчення. Корисність тієї чи іншої ідеї обидві сторони оцінюють лише з того, хто її висловив. І ось ця любов/нелюбов дає убивчий ефект, бо окрім неї немає ніяких інших ниток вибору політика. Прозахідний/проросійський, ліберальний/націоналістичний/ватний - спершу люди обирають якийсь із цих сегментів, а далі шукають в ньому політика достойного особистої довіри. Ніде не фігурує категорія інтересу і інтересів - лише особиста симпатія. Вміємо в особисті стосунки, не вміємо в політичні.
Росія бореться в Україні не з проукраїнськими партіями і не з громадськими активістами. Забудьте про цю фігню, навіть якщо вам про це городять махрові патріоти. Вона бореться з державою, її інститутами і органами. Вона бореться не з громадянським суспільством і іншими химерами, які в 2015 році всерйоз говорили, що корупція більша загроза для країни ніж зовнішня агресія РФ. Бореться з самою державою. Часто, до речі, руками записних активістів і чергових патріотів по виклику.
Любов/нелюбов замість інтересів це страшна річ. Я знаю не одного і не двох українців яким подобається Навальний. Знаю і тих, хто постив його відосики в соцмережах про його спідню білизну. Чи буде легше нам жити, якщо гіпотетичні Навальні прийдуть до влади в РФ? Чи буде нам легше забирати Крим у демократичної молодої Росії, якій очевидно на тлі змін які вона проголосить буде симпатизувати увесь демократичний Світ? Навальний подобається багатьом людям, яких я не збираюсь підозрювати у державній зраді. Але ось це "подобається" знову вище за державний інтерес, який полягає в тому аби в якомусь десятиріччі РФ через корупцію і хаос склалася як картковий будиночок, а наші війська повернулися в Крим і Донецьк з Луганськом. Ми любимо демократію, але чи в наших інтересах демократія в Росії? На щастя, ми не зобов'язані відповідати прямо зараз. Є час на прозріння.
Інтересів у нас поки немає. Є лише довіра/недовіра до політиків, за якою ми визначаємо "хороші" і "погані" починання. Тому дезінформувати нас і ввести в оману аж дуже легко. Тому закон, сталість інституцій і мають значення, а всі емоційні ідеї людей з нібито позитивним реноме мають проціджуватися через сито, чи відповідають їх заклики національним інтересам.