Цей рік стане для нинішньої влади концентрацією скандалів і викликів. Більшість з них закладалися ще в 2020-му році.
Головною проблемою нашої публічної політики є те, що вона аж нітрохи не є реальним джерелом прийняття рішень. Групи впливу знаходяться поза публічною політикою, лише частково в неї занурюючись на людях. І надалі ця ситуація виправлятися навряд чи буде швидко, бо тенденція посадити замість себе впливового когось красивого в Раду лише наростає.
"Нові обличчя" дійсно дещо відрізняються від старих, але лише тим, що не є власниками більшості активів, інтереси власників яких вони захищають. Роки коли Ахметов чи Пінчук були нардепами знаходяться десь в глибині 2000-х і не будуть повертатися.
Цей рік - кризовий для влади і в цьому контексті я пропоную поглянути в минуле на третій рік Порошенка. 2016 рік став початком тієї кризи, тих усіх конфліктів які і зруйнували Порошенку шанси на другий строк. Як би Зеленський не хотів публічно проводити риску між собою і олігархатом, але він став лише наслідком того конфлікту який частина груп впливу (передусім група Пінчука, Льовочкіна-Фірташа і Коломойського) влаштували Порошенку за союз з Ахметовим. В 2020 році ряд кадрових призначень дали можливість говорити про початок входження Ахметова за стіл Зеленського як гравця. А це провокує новий конфлікт між ним і уже згаданими групами, які конфліктували з Порошенком.
Третій рік це ще і посилення впливу зовнішніх факторів, інтересів інших гравців і ослаблення власної ініціативи Зеленського наскільки вона могла впливати навіть теоретично. Рейтинг буде йти донизу, бо це закон української політики: ти або володієш медіа, або послуговуєшся частиною медіа груп впливу, або ж намагаєшся догодити всім групам одночасно і вони починають перетягувати тебе як канат.
Попри усе нині я скептичний щодо силового сценарію скидання Зеленського, бо він нині є абсолютно другорядним гравцем на дошці - намагається реалізувати інтереси усіх гравців які на нього впливають і тому немає тих пунктів, якими б він не поступився, коли на нього натиснуть. Це "перетягування Зеленського" вже почалося.
Є в Україні і п'ятий гравець - умовний Захід передусім в особі посольства США. Він може певний бути заміною груп впливу, але для повноцінної комунікації з ним олігархи вчасно почали спалювати Зеленському усі мости. Політика невтручання в ситуацію з Деркачем і його викидами була хибною для Офісу президента і в цьому році це ще раз стане зрозуміло. Бо Порошенко не сильно постраждав від цих ударів, а ось шанси на комунікацію Зеленського із США істотно знизилися.
Комусь здавалося що Зеленський починав із статусу джокера в колоді. Тепер же він точно деградував до статусу короля в шахах - хай і важлива фігура, але надміру вразлива і вкрай обмежена в ходах. І навряд чи це може бути великою розрадою для патріотичних кіл. Бо їх головною проблемою є аж ніяк не сам Зеленський, а люди які на нього впливають. І ось саме вони нікуди йти не збираються.