Введення санкцій проти групи безпосередніх виконавців диверсії імені Деркача особливо цікаве тим, що сталося ще до інаугурації Байдена. Очевидно, робила це зовсім не команда злих демократів з карикатур дубінських, а ще стара команда республіканців на чолі з Пенсом і Майком Помпео, які очевидно були не в захваті ані від дурнуватих ідей на які купувався Джуліані, ані від "участі" Деркача і Теліженка в політичному житті штатів. В'їзд до США, до речі, їм закрили вже майже рік назад Деркачу і восени Теліженку.
Єдине, що хотілося б особливо підкреслити і що непогано було б якби розуміли за океаном. Ані Деркач, ані Дубінський, ані ТОВ "Ера-медіа" не є власне центром прийняття рішень в таких історіях, аби самим збирати компромати, прослуховувати президентів і бути якось включеними в розклади. Звісно, РФ дотична безпосередньо, це її агент Деркач і про це міністерство фінансів США сьогодні ще раз написали прямим текстом. Але і РФ працює через конкретні групи впливу, пов'язані з нею передусім економічними зв'язками, і саме вони роблять кейси як у випадку з плівками Деркача або амбарною книгою Партії Регіонів цілком можливими. Бо, врешті, цілий пул людей в Україні був задіяний навколо групи Деркача і в конфлікті з Бурізмою.
По-перше, досить рідко згадують про участь Наливайченка і Саакашвілі в фільмі одного з соратників Джуліані Майкла Капуто про Байдена, який в корисливих цілях влаштував в Україні Майдан де невідомі снайпери пов'язані з Соросом перестріляли протестуючих. Це була додаткова гілочка подій з чернухою на Байдена українського походження. По-друге, є ще Юрій Луценко, який викатив неабияку тєлєгу на Марі Йовановіч в The Hill ще навесні 2019 року, фактично дублюючи те, що згодом скажуть Деркач з Дубінським на прес-конференції. По-третє, десь в цей же час свою статтю з наративом про корупцію Байдена писала і Юлія Мендель для NYT, спільно з Ендрю Крамером який абсолютно невипадково на днях вколовся російською вакциною Спутнік.
І найголовніше - в усіх цих людей є господарі, патрони і конкретні олігархи з якими вони працюють. Ні у яких Саш Дубінських не буває геополітичних цілей. Участь цих людей в авантюрі Деркача може бути пояснена їх роботою з конкретними олігархами, а не їх прямою особистою залученістю до російської агентури. До речі, випускників Вищих навчальних закладів КДБ в Москві серед них лише двоє - Наливайченко і сам Деркач.
Звіт комітету Сенату США з питань розвідки свого часу немало акцентував на фігурі залучених до знайомства з російським агентом Костянтином Килимником українських політиків, які брали участь в активних заходах із втручання у вибори в США. Передусім цікавий там, звісно ж, Сергій Льовочкін, нитки якого як мінімум стирчать з історії з амбарною книгою Партії Регіонів, яка раптово *спливає* в руках у антикорупціонерів і призводить до скандалу в США. Чи не дивно, що генерал СБУ Віктор Трепак в порушення службової інструкції в потрібний момент віддав її до НАБУ, звідки чомусь вона потрапила до Сергія Лещенко і набула такого скандального розголосу. Льовочкін не такий далекий і від самого Деркача, особливо зважаючи на те що ранній патрон Льовочкіна в політиці - Володимир Литвин - доводиться Деркачу сватом.
Усі ці дрібні прізвища лише вінчають цей темний ліс стратегічної корупції і впливу на українські еліти з боку РФ. І вкотре дуже не хотілося б, аби історія з Деркачем закінчилася такими ж малими наслідками, як амбарна книга. Бо тоді скандали обов'язково повернуться ще раз, і ще раз.