Сьогодні пройшов прощальний концерт (закреслено) прес-плач Дубінського в УНІАНі на якому той розповідав, що його оббрехали смердючі антикорупціонери, які надсилали листи в кожну американську адресу яку бачили з проханням ввести проти Дубінського санкції. Що він не втручався у вибори і був навіть дуже проти, а усе що сказав Деркач - паралельна фігня, до якої він не має стосунку. В якості доказів того що це дійсно так, показали пятисекундне (без перебільшення, так і є) відео з Дубінським з конференції рік тому, де він каже що йому байдуже хто виграє вибори в США. Чудово, Дуббі вільний! Дурні американці щось наплутали і випадково натиснули на кнопочку "санкції".

Насправді мене дивує (хоча й ні) такий фокус Дубінського на роль ЦПК у тому що його все-таки внесли в список. На хвилиночку, якби за національну безпеку і інтереси США відповідали люди типу Шабуніна, то ця країна вже лежала б в руїнах. Внесення цих пройдисвітів до саккційного списку Штатів - наслідок роботи в першу чергу американських спецслужб, для кого це і є в першу чергу профільне завдання. Заслуги українських активістів які писали тут якісь там листи амерам більш ніж сумнівні. Вже в серпні 2020 року дії Дубінського публічно висвітлені в опублікованому комітетом Сенату США з питань розвідки, поряд з аналогічними згадками Деркача, Теліженка, і, о диво, таких персонажів як Луценко, Наливайченко і інші герої яких поки оминула нинішня редакція санкційного списку.

Те, що відбулося з цими плівками, участю Джуліані і інших персонажів - один з найбільш цікавих сюжетів української політики останніх років. Цей сюжет набагато краще за сам виборчий процес дає знати, хто де чий козачок.

Але біда і в тому, що спроби спихнути усе на Коломойського в цій грі більш ніж сумнівні. Бо вони маскують інтереси інших гравців, які точно брали участь в цій провокації: Пінчука та Фірташ-Льовочкіна в першу чергу. І чомусь в цьому їм допомагає наше активне "громадянське суспільство". На днях журналіст Бігус викатив дивну схему, де розподілив депутатів між групою Ахметова і Коломойського. Якщо це не дезінформування, то як мінімум лютий непрофесіоналізм. Бо чомусь такі окремі і відомо чиї Льовочкін, Бойко, Деркач названі підмножиною групи Коломойського. Усі хто хоч трохи січе в українській політиці прекрасно пам'ятають про цю тусовку і що вона навряд хоч якось підкорюється особисто Коломойському, належачи до умовної групи Фірташа-Льовочкіна.

Те, що відбулося з плівками, фільмом про Майдан, спробами відкрити справи проти Байдена (в тому числі успішними) говорить щонайменше про те, що усі гравці з причетних до зеленої влади мають стосунок до цієї провокації. Я прекрасно пам'ятаю і "лапшу" від Сергія Лещенка, вигадки якого деякі дипломати читають під час сніданку. Лещенко заявив свого часу, що це Порошенко і злив Деркачу плівки з проханням його обплювати і втрутитися в вибори. Це зізнання він тримав, звісно ж, до моменту виграшу Байдена на виборах, коли остаточно стало зрозуміло, що настав час губитися лісом.

Реальний масштаб цієї операції значно більше за особисті зв'язки Дубінського, Деркача і Кулика з групами впливу. І хтось таки має копати глибше. Маю надію, що хоча би американці спробують для себе розкласти реальну карту цієї історії.