Закон про референдум - дестабілізуючий фактор, а скоріше навіть гальмуючий. Говорити про народовладдя в суспільстві де більшість населення однозначно економічно залежна від 4-8 груп впливу і їх медіа це щонайменше дуже сумнівна історія. Десь приблизно така сама, як про те, що можна набрати у фракцію людей з вулиці і вони будуть правити від імені народу, а не зберуться в клубки мудаків, очолюваних лоббістами.

Але найкрутіше, що народовладдя це не методологія отримання релевантної інформації про настрої народу. Це ідеологічна рамка, яка робить більшість рішень прийнятих закритою нарадою представників груп впливу консенсусною річчю, аби наше дороге суспільство не висовувалося.

Одна з ключових стратегій по випаленню політичної ініціативи опонента - затискання його в лещата галасливої меншості. Мовляв круто, але ви агресивна меншість і ніколи не будете більшістю. Ось цим інструмент референдуму для України і небезпечний, бо протистоїть олігархії зовсім не наш обкрадений і обпльований "мудрий нарід", а купка громадян, протобуржуазії, яка сама не в захваті від настроїв більшості і тому діє активніше за інших. Олігархія і бідняки в політиці - взаємозалежні величини, завжди пам'ятайте про це. Політики, які обіцяють викорчувати олігархію штиками і матюками здебільшого стають зірками вечірніх політичних шоу саме на олігархічних телеканалах. І негативне ставлення до цих же політиків з'являється у народу лише коли олігархічні медіа починають їх не любити.

Я однозначний противник суб'єктивізації в нашій політиці такого поняття як "народ" - бо врешті це скоріше лебідь рак і щука нашого часу, аніж якийсь пазл із верств населення кожна з яких усвідомлює свої групові інтереси.

Тому референдум це не про народовладдя - це про новий етап війни більшості, яка хоче усе і одразу із меншістю, яка хоче аби кожний мав своє.