Засідання на якому Дубінського Зеленський нібито просив вийти з фракції це лише частина всієї тієї кампанії з прикриття, яка ведеться у владних кабінетах. Владі дуже хотілося б вийти з мінімальними втратами.
Дуже вигідно спихнути усю історію з спробами вкинути компромати на Байдена на Дубінського і Деркача, відхрестивши від цього Банкову, правлячу команду і всю систему олігархічного консенсусу, яка і сформувала цей скандал. Зеленський який бореться з Дубінським, звісно ж, за зачиненими дверима і зі слів очевидців - прекрасний сигнал американцям, про те що робота по виявленню шкідників йде і ніхто нічого не саботує.
Але призабулася якось історія про те, що Офіс генерального прокурора навесні після видачі чергової порції плівок Деркача відкрив на Байдена справу. Можете сказати, що це самоуправство генпрокуратури, але мушу заперечити: інтереси масштабів виборів в США має лише українська олігархія і Банкова, яка нею керується. Тому жодне подібне рішення не могло бути прийнятим випадково, оскільки усі прекрасно розуміли політичну вагу цих закидів.
Між тим, Печерський суд постановив відкрити ще дві справи проти Порошенка і Байдена, рівно через два дні після інаугурації. Що може бути краще за дурнів, які стріляють собі в ногу?
Певне, дурні які сьогодні будуть їх прикривати. Історія від Лещенка про те, що це Порошенко і був винуватцем і передав плівки Деркачу - чергове дезінформування громадськості, особливо небезпечне в контексті того що деякі американські посадові особи прямо говорили про те що читають Лещенка (зокрема, Джордж Кент).
Окремий привіт Юрію Луценку, який розпочинав усі ці танці, переписувався з Фруманом і Парнасом, взяв участь у кампанії проти Йованович, але коли справа підійшла до кульмінації просто зробив вигляд що він не був частиною цього ланцюжка. На будь-якій вечірці завжди краще йти трохи раніше, ніж запізно. Між іншим, Луценко колись особисто притягнув Деркача до Соцпартії і називав його своїм другом.
А тепер усім (і навіть олігархам) вигідно списати цю велику історію на маленьких фунтів а-ля Дубінський. Друзі мої, жодна комаха на прізвище Дубінський чи генпрокурор Венедиктова не має повноцінних інтересів того масштабу, аби грати з тиграми рівня ЦРУ і американської бюрократії. У людей які приймають рішення такого рівня досі все добре, та і ці олігархічні прізвища усім відомі. І тут я певний, що зовсім не сам лише Коломойський зіграв в цей футбол.
Бо терлися поряд з Джуліані і люди Фірташа-Льовочкіна, були задіяні і шістки а-ля Лещенко, і навіть НАБУ дали легкий пас своєю дивною справою про хабар нібито Злочевського. І десь поряд витає, звісно ж, Віктор Михалич Пінчук, якого в нашому медіапросторі прийнято не бачити, антикорупціонерам прийнято не чути, а демократичним силам прийнято вважати за свого ліберального олігарха.
Якщо американцями не будуть зроблені висновки, то обов'язково додасться нова скандальна історія з якої можна буде їх зробити знову. А потім ще одна, ще одна, і так доки Україна не сточиться до прозорої плівочки.