З приводу анонсованої ідеології Слуги народу Корнієнком.

Я брав участь в розробці кейсів ідеологічного позиціонування у кількох різних проектах. Здебільшого в основі таких проектів приходить людина з великими грішми і просить за півроку створити їй ідеологічну партію. Що, звісно ж, навіть теоретично неможливо.

Радикальний центризм це прояв творчості людей які щось прошарили в маркетингу, але нічого не зрозуміли в політиці. Це може бути прекрасно наповнено змістом, але такої ідеологічної платформи не існує. Те, що Корнієнко охрестив цією мудрою конструкцією ("тут послабили, тут підкрутили") в оригіналі зветься дирижизмом. І це знову таки не ідеологія для політичної платформи, а скоріше економічна практика.

Значна кількість людей розглядають ідеологію для політсили як дорожню карту її дій. У наших умовах це безумовно хибно. На таких політичних ринках як в Україні виборцю немає сенсу купувати щось по фьючерсам - занадто все нестабільно виходить. Ідеологія це і є ось така купівля на довірі спрямована в майбутнє.

Здебільшого в Україні варто розглядати ідеологію як дизайн-систему для партії - якийсь умовний стиль, який час від часу озивається в риториці і створює загальну несуперечливість для партії. Ідеологія це давно вже словник, а не дороговказ. Тому усі ці "радикальні центризми" (до речі, взаємосуперечливий бренд, дуже погано підходить для такої wannabe catch-all партії як Слуга народу) це здебільшого продукт політменеджерського скудоумия.

Ідеологічних ніш як дизайн-систем зовсім небагато, і там явно немає змоги створювати з кожного центризму ще і його радикальний варіант.