Центр аналізу європейської політики два дні тому опублікував статтю присвячену стосункам України зі США за авторством Курта Волкера.
Волкер відомий перш за все тим, що у кризові моменти українсько-американських відносин останніх двох років він виступав одним з небагатьох топ-фахівців з української проблематики в США. На жаль, його позиції дещо похитнулися після відставки з посади спецпредставника з питань України, однак зануреність в український контекст збереглося, рівно як і бажання час від часу висловлювати позицію.
Що передусім важливе - Волкер тонко критикує Байдена за те, що він провів дзвінок до Путіна не поспілкувавшись спершу із Зеленським. Як вихідець з республіканських кіл і один з продовжувачів лінії Маккейна Волкер звертає увагу на загрози пов'язані з ігноруванням українського контексту. І заяви щодо підтримки суверенітету і територіальної цілісності України для Волкера такі само важливі індикатори, яких нині на його думку не вистачає від нової адміністрації Білого дому. Ключовою темою статті Волкера можна назвати необхідність відновлення стратегічної співпраці Києва і Вашингтона, заснованої на геостратегічно важливих факторах. І це пріоритетна лінія республіканців, яку можуть прогавити демократи: політичний реалізм і заснування зовнішньополітичних зв'язків не просто на цінностях демократії і боротьби з корупцією, а на стратегічних цілях і національній безпеці.
Але найбільш важливим і не досить проясненим в тексті, лишеним більше для посвячених є пункт про увагу на питання реформ і антимонопольного регулювання. Де-факто антимонопольний в контексті поданому Волкером можна читати як "антиолігархічний". Після статей щодо появи стратегічної корупції як нового формату впливу на політику США і досить незвичайного методологічно кейсу Деркача-Джуліані розуміння щодо залежності зовнішньої політики від внутрішньої в США істотно побільшало. І навряд чи українська олігархія після таких яскравих епізодів може надалі розглядатися просто як економічна пухлина - тут вже давно мова йде про речі геополітичного значення.
Волкер проводить огляд американської політики щодо України ззовні, а не зсередини американської влади. І в його словах зберігається лінія якою республіканські автори вже давно критикували політику демократів щодо України. Тому Волкер зберігає свою цікавість саме як людина яка потенційно залишається ключовим спікером з української теми в усьому республіканському таборі.