Вчора Держдеп США нагородив за антикорупційну діяльність такого собі ексгенпрокурора Рябошапку. Якщо чесно, це зовсім не сигнал з Вашингтона, кого раптом ми повинні почати любити аби Байдену сподобалось, а радше навпаки, показник того що і люди з таких установ як Держдеп США в плані таких країн як Україна не досить заглиблюються, ковзають по поверхні і приймають не дуже зважені рішення час від часу.
Саме явище нагород від США в Україні досить рідкісне. Тут можна згадати хоча би премію лідерства Доула, отриману Ющенком, і те вона не може вважатися державною нагородою. А тут якийсь Рябошапка отримує нагороду Держдепу. Для цього, очевидно, його репутація мала би бути кришталевою, а наслідки діяльності безперечно видні неозброєним оком.
Але проблема у тому, що Рябошапка попри облизування його антикорупційною спільнотою (яку вже давно краще називати антикорупційною пиздотою) не є таким аж непідкупним позасхемним дядьком, який прийшов руйнувати правила олігархів. Бо регулярні взаємні облизування Андрія Богдана з його вуст, слова про те який адвокат Коломойського корисний і патріотичний громадський діяч мали би щонайменше насторожити. Та і сам Богдан досить показово негативно відреагував на відставку Рябошапки.
Можна би списати це на особисте невміння Рябошапки розбиратися в людях, але воно повторюється знову і знову. В 2019 році Рябошапка попросив з якогось дива віддати Україні ув'язненого в Молдові схемщика В'ячеслава Платона, який вивів з банківської системи своєї країни суму еквівалентну 1/8 її ВВП. Звісно, посаженого в тюрму в Молдові Рябошапка дуже просив повернути до України мабуть зовсім не для того, аби запроторити його до нашої української в'язниці. І, о диво, В'ячеслав Платон усі свої гроші проганяв через український ПриватБанк (а точніше, його латвійську філію), про що він зізнався слідству особисто в 2020 році. Та і сам Платон в часи свого перебування в Україні досить близько товаришував з Олександром Онищенком, якого на початку цього року внесли до санкційного списку США разом з Дубінським і Деркачем. Навіщо Рябошапці захотілося рятувати від молдавської тюряги цього діяча окрім як з корупційних мотивів - неясно.
І до речі скасування рішення про екстрадицію Платона з України в Молдову, яке мало би вести до повернення його з молдавської в'язниці на волю в Україну прийняв досить таки нехороший суддя Соколов з Печерського суду, який згодом вписувався за Бахматюка і за його рішенням справу мали перевести з НАБУ в інший орган.
Страшенне невміння Рябошапки підбирати собі оточення відбилося і в іншій темі: його заступниках. Дивним чином замом Рябошапки став прокурор Гюндуз Мамедов, який разом з Луценко зустрічався з Джуліані і розробляв досьє на нібито корупційні дії Байдена-молодшого в Україні, що власне і закінчилося Деркачем, санкціями і гарячкою на Банковій. І звісно ж участь Мамедова в цій історії сталася до призначення його заступником Рябошапки, однак цей епізод міжнародного масштабу чомусь абсолютно не засмутив генпрокурора і не відвернув його від призначення Мамедова.
Іншим заступником був Віталій Касько, який раніше вже встиг попрацювати на компанію Arzinger, яка спонсувала деякі політсили антикорупційного штибу як-от Демальянс, але при цьому офіційно захищала інтереси Роснєфті та холдингу олігарха Курченка. Зараз вона, до речі, примітна тим що працює в інтересах КНР представником китайської компанії Skyrizon в спорі щодо заволодіння Мотор-Січчю. І це дуже добре може спростувати ту тезу, що антикорупціонери з навколо Arzinger-а це агенти впливу США. У даній ситуації все діаметрально навпаки, бо США - основні опоненти передачі Мотор-Січі китайцям. До речі, адвокатом того самого Каська в 2016 році був той-таки Андрій Богдан, на той момент юрист Коломойського.
Да і знаєте, сама ситуація коли зелена влада віддала частину правоохоронних органів портновцям і відвертим корупціонерам, а частину органів - принциповим антикорупціонерам а-ля Рябошапка натякає нам лише на те, що між корупцією і антикорупцією давно існує картельна змова і пакт про ненапад.