А якщо брати політтехнологічну сторону питання то кейс Стерненка ще раз демонструє кілька базових політкомунікаційних істин.

- Сприйняття будь-якої ситуації в суспільстві буде апелювати до найвідомішого сюжету щодо вас, а не до того, який найбільше стосується ситуації. Значна кількість прихильників Стерненка пишуть зараз пости про самооборону, попри те що вирок суду по іншому епізоду і статті. Бо історія з справою про самооборону значно краще висвітлена (причому, як союзниками так і опонентами Стерненка).

- Комунікаційна діяльність по створенню іміджу і репутації в політиці в обмежені строки призводить до того, що ваші прихильники люблять вас дещо фанатично, але швидко виокремлюється група людей які вас не сприймають через занадто нав'язливі повідомлення в стрічці. Йдуть звинувачення в сектантстві, нав'язуванні дискурсу, невідповідності його важливості його присутності в медіаполі.

Саме тому, якщо ви хочете стати відомим політиком за три місяці до виборів - усе що може зробити за цей час раптова але добре оплачена політкомунікація - заїбати виборця. Час в політтехнологіях це ресурс який не замінити жодними грішми.