В середовищі конфліктологів бродять два розуміння природи конфліктів, які домінують серед людей. Згідно першому, конфлікти уявляють собою частину стратегії впливу одного Актора на іншого з метою перерозподілу ресурсів (в. т.ч. символічних) - словом, агришся на співкамерника, бо хочеш його принизити і відібрати соціальний статус і його пайку.
Друге розуміння підводить до звичайного "конфлікт через нелюбов", не любиш когось (прям так онтологічно) і стартуєш на когось через ненависть, бо воно "інше" ніж ти, а ти не розумієш його мотивів і вважаєш загрозою для себе.

Інфокоучі та інші єретики їх прозвали "чоловічим" і "жіночим" розумінням конфлікту, але по суті це узагальнення веде лише до сильного спрощення і нічого по суті не означає. Конфлікт потрібний для перерозподілу ресурсів - це те, як варто оцінювати більшість політичних скандалів які відбуваються в Україні. Значна ж кількість громадян люблять малювати різним дивним івентам а-ля поїздки на дачу до глави КСУ з шибеницями або Міхомайданам ореол онтологічного протистояння з корупцією. Насправді мова все ще про перше - "протистояння з метою перерозподілу ресурсів". Запам'ятайте це пояснення і спокійно підкладайте під ситуації, які вас обурюють в українській політиці. Час від часу має бути особливо весело.

Більшість ніколи не буде розбиратися в деталях судових справ, копатися в аналітичних записках і моделях розподілу влади. Тому можна спокійно нав'язувати будь-який конфлікт через модель "наших б'ють". Погодьтеся, в новині про конфлікт громадського активіста і депутата або тим більше чиновника ми будемо з самого початку несвідомо недовіряти чиновнику/депутата. Тому групи впливу рано чи пізно і створюють "героїв на барикадах", щоб впливати на владу.

Ви зауважили, як швидко в канон "зашкварних" професійні активісти перевели осіб особливо близьких до Зеленського? Венедиктова, Баканов і Єрмак стали за рік-півтора абсолютно токсичними персонажами, хоча заходили з гавані "нових облич" і людей, які не працювали в структурах які очолили. І це, безумовно, не випадковість. Деякі коментатори вже почали говорити про існування у Зеленського "тіньового Політбюро", яке приймає рішення по консолідації влади. І з цим Політбюро зараз і воює олігархат, але з ним же воно і домовляється.

В нинішній структурі влади вони і є арбітри, на яких потрібно тиснути групам впливу. Ніхто не воює з ними на знищення, як у другій моделі конфлікту. Всіх цікавить перерозподіл ресурсів і прийняття рішень, після яких усі забувають про свій "неснімаємий" конфлікт з корупцією.

Тому, перш ніж йти в бій за новітніх героїв українських реформ і антикорупції проти старих зашкварних рєшал добряче продумайте, чи все ви знаєте про людей, думці яких вірите.