Суперечка між прессекретарем Офісу президента Мендель і експертом Андреасом Аслундом цікава не лише тією калюжею, в яку сів Офіс в особі Мендель.
Фігура самого Аслунда, який раптом так занепокоївся потребою переслідування конкретно Коломойського тут складає особливий інтерес. Справа в тому, що Аслунд належить до орбіти впливу Віктора Пінчука, був членом наглядової ради його банку "Кредит-Дніпро", і за словами ексдиректора Укрзалізниці з розвитку Андрія Рязанцева, Аслунд і лобіював прихід цього банку на УЗ. Ось така чудова історія - скрізь де є шлейф Укрзалізниці, там можна сміливо шукати шматочок Пінчука. Та і сам Аслунд був членом Наглядової ради УЗ ще порівняно недавно.
Важливо те, що вустами західного досвідченого експерта до Офісу президента промовляв сам Віктор Пінчук, який дуже просив остаточно загнати Коломойського. Зовсім не з любові до реформ або іншої фігні, яку політики і їх оточення рекламують перед виборами. Звичайний такий переділ, який навряд чи можна назвати аж надто позитивним. Бо Віктор Михайлович з задоволенням прийме усе, що випало з рук Ігор Валерійовича.
Цікава до речі ситуація незадовго до введення санкцій США склалася зі скасуванням націоналізації Одеського нафтопереробного заводу, який свого часу був таким потрібним для Коломойського, що йому довелося під шумок 2014 року влаштувати його рейдерське захоплення. Потім, до речі, формально націоналізованим заводом керували люди Коломойського через Укрнафту. Тепер же рішення про скасування спецконфіскації заводу цілком може повернути його в обійми корпорації Роснефть, яка так дружить з Пінчуком (бо, врешті, є його основним покупцем в РФ) і встигла перекупити завод у Курченка після його втечі з України.
Офіс президента в Україні грає в свою гру, яка часом його штатними коментаторами називається суб'єктністю. Насправді ж це полівасалітет - спроба грати з усіма олігархами одночасно, при тому що кожен з них не хоче бачити конкурентів. І ось такі показові дресирування, коли Гео Лерос дістає якісь плівочки, Аслунд валить в коментарях Мендель, Дубінський колись там пробує щось гнати на Кирила Тимошенка з ОП - лише майстерні ігри олігархічних груп. Усі вони добиваються одних і тих самих речей, так само корупційних і так само неприємних за змістом. І грають вони не проти Офісу президента, а один проти одного. Офіс тут намагається лише догодити усім одразу, імітуючи неолігархічність.
Пригадую і заяву Аслунда проти російських власників українських облгазів: Гінера, Воєводіна, Бабакова в 2018 році. Аслунд закликав витіснити їх вплив з України. Але вони, очевидно, є наближені до таких самих власників облгазів Льовочкіна, Бойка і Фірташа, вплив яких не дає знищення їхніх інтересів в Україні. І зважаючи на укріплення Льовочкіна на Банковій, санкції проти цих людей ми навряд чи побачимо, на відміну від заходів проти розпіареного злодія Медведчука.
Тому, кожен раз коли чуєте про боротьбу одних представників влади проти корупції інших, просто згадуйте про те, що і у них має бути свій власник.