Важлива частина цієї історії пояснюється і клановими зв'язками Деркача: він однопартієць (партія "Трудова Україна") і давній соратник Віктора Пінчука і в 2017 році навіть продав своє "Радіо Ера" наближеному до Пінчука Томашу Фіалі, який зробив з нього Радіо НВ. З Льовочкіним же його пов'язують і родинні зв'язки з Володимиром Литвином, який доводиться йому сватом і свого часу був покровителем Льовочкіна в політиці, рівно як і сам Льовочкін був технологом його "Народної партії", від якої навіть сам одного разу висувався в 2006 році. Та і самі між собою Льовочкін і Пінчук не чужі люди і опиняються по різні боки політичних барикад на диво рідко.

Зважимо на те, що Деркач безпосередньо близький до двох українських політиків які вміли грати на американській шахівниці якнайкраще - Льовочкіна і Пінчука. Вони і самі цілком підходять під лоялістів впливу РФ, розглядати цю операцію лише як наслідок прямого зв'язку Деркача з ФСБ не досить правильно. Хтось забезпечив йому "кришу" в Україні і тому США мають зробити якомога більш дорослі і однозначні висновки з цієї історії.

Так, звинуватити Росію можна і навіть треба. Але не бачити її щупалець в Україні може стати для США стратегічним прорахунком. Ані Деркач, ані Коломойський, ані Медведчук не є кінцевою ланкою цього масштабного впливу.