Суд виніс рішення про блокування 12 новинних сайтів, в тому числі популярних Апострофа і Главкому. Офіційно все через іміджевий кейс про розповсюдження інформації, що нібито кидає тінь на одного з громадян. Але по суті може розглядатися і як блокування владою не дуже лояльних до себе медіа.

Особливо цікавим це рішення стає в контексті прізвища судді. Вирок винесла така собі Тетяна Ільєва, яка раніше встигла винести ряд контраверсійних рішень. І ці рішення дають нам можливість говорити про те, хто насправді є її власником і покровителем її суддівської кар'єри.

2010 року за її рішенням було арештовано голову Державної митної служби Анатолія Макаренка, який розмитнив газ, що належав Росукренерго. По суті, його звинуватили в тому що він діяв згідно газовому договору 2009 року, яким Росукренерго виключалися з схеми у посередництві на російсько-українських торгах по газу. За тлумаченням СБУ, яка тоді очоювалась ставлеником Росукренерго Хорошковським, це кваліфікувалося Макаренку як халатність, а суддя Ільєва, сприяючи тим самим інтересам Росукренерго наклала на нього арешт, а далі у нього був умовний термін ув'язнення, який зняли вже після Майдану.

Вдруге Росукренерго Ільєва підмахнула своїм рішенням вже після Майдану, коли її рішення дало можливість втекти з України нардепу від Опоблоку Євгену Бакуліну, фігуранта справи про вишки Бойка. Виносила вона і достатньо "портновські" за змістом рішення про надання доступу ДБР до секретних документів Адміністрації президента часів Порошенка, аби сприяти його переслідуванню.

І окрема вишенька на торті - її ж рішення про надання слідчим ДБР (не безпідставно пов'язаним з Портновим) секретного плану про застосування ЗСУ. По суті, її ж руками портновців допустили до стратегічної інформації, яка швидко мала перекочувати від Портнова до спецслужб РФ.

Як я вже сказав раніше, щупальця лобіста інтересів Росукренерго Льовочкіна на Банковій починають відчуватися все більш відкрито. І зараз як ніколи варто зробити висновок і про його зв'язок з Портновим, який створив по суті цілу мережу впливу в судових і правоохоронних органах. В одному з інтерв'ю Льовочкіна 2010 року є уривок про судову реформу, де журналіст прямо називає Портнова її творцем, що сам Льовочкін заперечує. Збереглися і згадки про взаємну позитивну оцінку Льовочкіним Портнова і навпаки.

Портнов став тією грізною проросійською величиною саме в оточенні глави АП Льовочкіна, до якого переметнувся з лав БЮТ в 2010 році, коли запахло смаженим. Портнов був призначений радником Льовочкіна як глави АП з питань (увага) судової реформи. Де-факто вибудувана Портновим в ті часи структура впливу в судових органах збереглася навіть після революції, і явно протекція Льовочкіна тут була не зайвою.

Значною мірою ставлення до інфраструктури впливу Портнова на Банковій і пояснює реальний стан речей у владних коридорах. Банкова майже в усіх випадках воліє її просто не помічати, як і суддів типу Ільєвої, яка виконує замовлення групи Льовочкіна.

А, ну і її вирок про надання ДБР доступу до секретного плану застосування ЗСУ - удар по національній безпеці який не могли нанести навіть три канали Медведчука одразу.