Перше, що варто було би зробити коли ми задумуємося про оборону України від РФ - зняти рожеві окуляри. Як би не було неприємно вкотре це слухати, але опиратися навіть зараз за великим залишком ми можемо лише на внутрішні сили. Американські кораблі це прекрасний символ, але будьте певні, в разі чого Корпус морської піхоти США не буде висаджуватися в Маріуполі. Це не зрада, а реалії існування незалежної і досі позаблокової України.
У соцмережах гуляє дуже багато прогнозів і гіпотетичних сценаріїв подальшого розвитку подій, які можуть відбутися. Важливий, втім, не сценарій, адже дії що в разі хибної тривоги, що в разі звичайної мають бути однакові. Можливість розширення масштабів російської агресії безпосередньо залежить від ціни, яку РФ за неї заплатить гіпотетично. І якщо зараз нас "промацують", то реагуємо ми досить мляво.
З усіх заяв, які лунали цього тижня з владних коридорів в контексті агресії пролунали хіба що заклики швидкого надання Україні ПДЧ до НАТО. Прекрасно, але знову знімемо з себе рожеві окуляри: питання оборони країни зараз фізично це ніяк не вирішує. Та і напад на країну з ПДЧ сам по собі НАТО ні до чого напряму не зобов'язує. Масштаби підготовчих заходів з українського боку тим більше не вражають. Ані мобілізації, ані великих за масштабом навчань, ані повноцінного злагодження тероборони ми не побачили. Усе за графіком: воєнкомат, стрільби в кількох областях, а в новинах напишемо що це навчалася ціла бригада тероборони. Потрібні масштабніші заходи, кооперація з недержавними формуваннями і масове відпрацювання реальних ситуацій. Ніяк інакше. Стрільби, навчання, відпрацювання і інша мілітарія.
Окрім усього іншого, росіяни обрали для своєї агресії унікальний час. Це час після виборів і інаугурації Байдена в США, коли нова політика по цілому ряду аспектів ще не вироблена, можна заходити в гру і змінювати статус-кво на більш вигідний, а потім "домовлятися посередині". Це час перед виборами до Держдуми РФ, які відбудуться влітку. Врешті-решт, паралельно США розгорнули повномашстабну кампанію проти Північного потоку-2 і не так давно неопізнаний підводний човен навіть намагався пошкодити трубопровід. З огляду на те, що прямих ниток "покачати США" у РФ не лишилося, то час перед введенням санкцій проти себе там вирішили використати на загострення з Україною, аби існувала можливість розміняти цю ситуацію на Північний потік-2. І Німеччина в усіх цих поворотах долі не досить красномовна і не досить жорстка щодо РФ.
Там нині так само складається унікальний момент для РФ: відхід з посади Ангели Меркель, яка попри багато факторів тягнула позицію України всередині Німеччини. Нині ХДС в стані вибору нового очільника, і хто б ним не став - Армін Лашет чи Маркус Зьодер, це вже буде нова політика. І РФ своїми діями так само здатні врежисувати новий формат статус-кво, поки Зьодер або Лашет формуватимуть свої нові принципи.
У нас не так багато можливостей і не так багато часу. Принаймні, зараз ми маємо бути серйозні самі з собою і не тішити себе ілюзіями. Головне відповісти собі самому завчасно чим ти можеш бути корисний в момент Х, і куди прийдеш виконувати свою роль. Як говорив один генерал в серіалі, перш ніж його кинули на штики більшовиків "делай что должно и будь что будет".