Сьогодні США ввели черговий пакет санкцій проти РФ. Він не такий відчутний геополітично як відключення від SWIFT або торпедування Північного потоку-2, але в ньому є свої особливості.

Це перший пакет що стосувався втручання у вибори в США, який було введено Байденом в дію. І окрім вже відомого усім прізвища Килимника, до списку додався заступник глави АП РФ Олексій Громов, який курував медійну частину дискредитаційних операцій. Також в списку опинилися екс-співробітник ГРУ Денис Тюрін та очільник Фонду національних цінностей Олександр Малькевич. Також до списку потрапили 12 компаній, пов'язаних з очільником ЧВК Вагнера Пригожиним і чотири медіаресурси, спонсовані російською розвідкою. Це News-Front, South Front (у віданні ФСБ РФ), Strategic culture foundation (СВР РФ) та InfoRos (ГРУ). Також сьогодні Вашингтон заявив про висилку десяти російських дипломатів, що на думку США займаються підривними акціями і розвідкою, Варшава ж - вислала трьох дипломатів з тими самими поясненнями.

Окрім цього, мережа російського впливу на американську політику зовсім не обмежена суто англомовними ресурсами, створеними самими росіянами. В окремих випадках росіяни підхоплюють і підтримують ряд досить старих і відомих в США медіа, таких як The American Conservative - фактично найбільший рупор палеоконсерваторів що гуртуються навколо Патріка Бьюкенена, що не соромиться ані лояльних матеріалів у бік особисто Путіна, ані тез про початок нової громадянської війни всередині США. Особливо показовим є і консервативно-ізоляціоністське видання The National Interest, де свого часу вирішили ні з того ні з сього передрукувати статтю авторства Путіна про роль РФ в Другій світовій війні, а тепер регулярно відзначають авторитарні тенденції в Україні і виставляють Зеленського за агресора. Одна з недавніх статей цього ресурсу до речі провокує США серйозну поразку в конфлікті з РФ і радить домовлятися. Ну ви зрозуміли, куди вітер дме. Про всяк випадок в редколегію The National Interest з 2005 року посажено ще і російського сенатора Олексія Пушкова. Такі речі, звісно ж, не робляться безкоштовно або просто від великої любові.

В руслі двох найбільших американських політсил РФ так само має ідеологічні групи, на які вона може спиратися в їх зовнішній риториці: це неореалісти в середовищі Демократичної партії, такі як можливий радник Байдена з питань РФ очільник Інституту Метью Рожанскі (політика там в двох словах близька до "давайте домовимося посередині") і палеоконсерватори в лавах Республіканців, які воліють відмовитися від активної ролі в політиці Європи взагалі.

Запит на боротьбу з російськими спецслужбами всередині США точно є. В контексті цього хочеться ще раз згадати про нашого улюбленого Андрія Деркача. Чому жодне засідання РНБО досі не увінчалося не те що санкціями проти нього, а навіть згадкою його прізвища? При тому, що інший товариш з організаторів цієї тусовки Килимник вже оголошений в розшук ФБР і обкладений санкціями по вуха. Чому ми не можемо загнати одного шпигуна поки США загнали вже десяток?

Це питання буде точити мізки багатьом аналітикам по обидві сторони океану. Але марно сподіватися на велику довіру від США поки ми не дамо собі відповідь, чому Деркач досі не під слідством. І усі наші волання про те, що США не додали нам якоїсь допомоги можуть спокійно розбитися об наслідки української байдужості до цих питань.