В американській Pittsburgh Post-Gazette вийшов великий матеріал про заводи Коломойського в США, куплені ним на виведені з ПриватБанку гроші. Там ніхто не стежив за безпекою, виникали пожежі, робітники неоднократно травмувалися, а забруднення навколишнього середовища досягали критичних показників. По факту самі заводи приведені в жахливий стан абсолютно байдужим керівництвом, бо першочергова мета їх була саме у відмиві вкрадених українських грошей в США. Всього з 2006 року по 2016 було куплено цілих 13 сталеливарних заводів, звісно ж на гроші вийняті з Привату, замість яких держава була змушена рефінансувати його на 5 млрд доларів. Ціла купа цих заводів вже встигла закритися або оголосити процедуру банкрутства. Але сенс був зовсім не в тому аби реально з них заробляти (якось придивіться до реальних ситуацій, де олігархи змушені функціонувати в умовах ринкової економіки і зазвичай це повний крах).

Особливо пікантним виглядає і те, що покривала вкрадене українська держава, макрофінансову стабільність якої забезпечували вже на той момент кредити МВФ. Тобто в сухому залишку американці самі заплатили за заводи куплені Коломойським, аби українська фінсистема не впала. Але цікаво і інше: металургійна промисловість є для США стратегічно важливою галуззю для національної безпеки, про що написано власне у статті Pittsburgh Post-Gazette. Тобто корупція тут насправді виступає ще і стратегічним елементом: вона не лише несе зиск для її ініціаторів, але і завдає удару по національній безпеці опонента.

Олігархат і непотистські форми взаємодії з владою, які РФ заносить на Захід - значно більша загроза безпеці Західного світу за анархістські, комуністичні або неонацистські формування. Здебільшого саме тому, що занесена ззовні методологія стратегічної корупції може не враховуватися управлінськими реаліями держав, в яких цього явища не існує. І розбіжність між Сходом і Заходом тут як ніколи разюча.

Гроші припливають через офшорні юрисдикції, формують лояльні кола знайомств, і ось, ви вже володієте іноземними медіа а в кінці отримуєте від британської королеви титул лорда, якщо дуже пощастить, як Євгену Лебедєву, сину російського олігарха і вихідця з І управління КДБ СРСР. Звісно ж, усі рекомендації британських спецслужб не давати йому титул лорда (і не вводити до Палати лордів) були проігноровані.

І якщо Західний світ не навчиться реально впливати на ситуацію і особливо на олігархію в пострадянських країнах, то вже зовсім скоро їсти круасани на антикорупційних форумах буде просто нікому. Хоча, можливо, їдці знайдуться, втім сенсу це вже не матиме.