Розпочалося очікуване багатьма звернення Путіна. По факту в ньому відсутні будь-які конкретні новини з сфери зовнішньої політики, про Україну, війну чи Білорусь не згадується.

Здебільшого виступ присвячено передвиборчим заявам в стилі "Держава має компенсувати батькам кошти за путівки до літніх таборів для їх дітей", "Черг в поліклініках бути не повинно". Відчувається близькість виборів до Державної думи РФ влітку цього року, і проходить вона в умовах порівняно низьких рейтингів, а головне - поганої мобілізації прихильників влади в РФ.

Це зовсім не говорить про те, що агресія відійшла на другий план. Просто покладатися на те, що Путін би відкрито оголосив нам війну на зверненні було щонайменше наївно. Публічно такі речі не оголошуються офіційно вже років п'ятдесят, просто ведуться бойові дії і звучать взаємні звинувачення.

І як і раніше, я залишаюсь прихильником тієї точки зору, що остаточно агресія РФ має за мету тиск на США і нову адміністрацію Байдена, а не чергові спроби дресирувати Зеленського. Не той масштаб ризиків, власне кажучи. Але навіть за американським столом перемовин якщо щось піде не так, РФ спокійно може підкрутити вогника на українському напрямку, аби Вашингтон був більш зговірливий.

Щира правда в тому, що попри усі реляції про взаємодію із Заходом, в момент Х ми знову залишимося сам на сам з ворогом. Зовсім не тому, що Захід такий поганий, а перш за все тому що самі дуже повільно пливемо в усіх питаннях реформування сектору оборони.