Українська політика прекрасна своїм бароковим вайбом, який часто вгадується вже з заголовків. Бути наближеним до політики в Україні в міжнародному масштабі еквівалентно зовсім не диплому політолога чи державного управлінця, а скоріше зоолога чи культуролога.

Міхо Саакашвілі назвав свинею суддю Кирила Гарника, який скасував рішення про скасування держкваліфікації моряків і закликав, мовляв "приходьте до нього додому" що трохи пахне історією про Шабуніна з шибеницею під будинком глави Конституційного суду. Наостанок в одному з постів про Гарника він написав що іноді вважає, мовляв, китайські методи (розстріли) - це єдине що буде ефективним в Україні. У відповідь Гарник назвав у відео Саакашвілі "простроченим політичним продуктом" і заспівав пісню під гру на клавішних. Як врешті виявилось суддя Гарник - не менший за Саакашвілі шоумен і в 2000-х брав участь у телешоу "Фабрика зірок".

Саме Саакашвілі Офіс президента влітку 2020 року чомусь довірив проводити судову реформу. Нормального законопроекту досі не внесли (вносять лише якусь фігню яку критикують навіть інші любителі помахати шибеницею перед носом у суддів), зате розмов про те що ми "ось-ось" усіх розженемо майже кожен день по кілька разів. Але по факту, Саакашвілі і його оточення в таких випадках просто намагаються продати символічний ресурс революції, на яку вони не спроможні. Ось ці маленькі Міхо бігають зі своїми іграшковими шибеницями, машуть кулачком в очікуванні що хтось таки вірить в те що хтось буде ставитися до них з острахом.
Але не створюють жодної реалістичної моделі втілення своїм рішенням, пишуть у постановах якийсь треш і вводять санкції РНБО проти воров в законе. У разі якщо Тупицький вчиняє щось не дуже по канону, ми просто надсилаємо охороні з УДО прохання його не пускати на робоче місце. Проблема лише в тому що ці механізми діють рівно настільки, наскільки сили і цікавості є їх застосовувати на Банковій. При зміні влади усе не досить законне просто буде відкочене назад і ще кілька років псевдореволюційного куражу залишаться ходінням на місці.

Замість хоч трохи робочої моделі судової реформи - ось така фігня, засилля якихось інфофокусників. Справа зовсім не в тому, що хтось всерйоз думає переламати хребет українській судовій касті в революційних цілях. Справа у тому що діяльність на ниві обілечування топ-рівня маскується під революційну, а за потреби і ОАСК, і інші суди спокійно шльопають потрібні Банковій рішення. Під шумок знімаються арешти з діячів орбіти Януковича (значна частина - безпосередньо вже у Вищому антикорупційному суді), Клюєва, Богатирьової і знищується решта правових надбань подій 2013/14 року.

14 травня, приміром, Вищий антикорупційний суд зобов'язав слідчих повернути Раїсі Богатирьовій готівку і інші речі вилучені у неї при обшуку. 26 березня той же Вищий антикорупційний зняв арешт з будинку коханки Януковича Любові Полежай. А що натомість в такій ситуації пропонує Банкова? Люстрація через загрозливі твіти? Погрози замість реальних ідей по реформуванню?

Найстрашніше що може бути внаслідок цього - перетворення суддівської верстви з уявної контрреволюції (судді в нинішніх медіаресурсах в Україні займають десь те саме місце, що і пузаті буржуї на більшовицьких агітках) на абсолютно реальну контрреволюційну силу, яка з метою збереження корпоративного суверенітету вступить в змову з найбільш реакційними і антиреформаторськими колами. "Організоване громадянське суспільство" звісно переконує в тому, що це вже відбулося. Але фактично це буде найбільш сильний внутрішній удар по українській державності. І якщо замість цієї циркової їзди ми не отримаємо законні механізми - усі зусилля таких Міхо з китайськими методами вилізуть боком.